Про відзначення Дня народження Пророка Української Нації Тараса Григоровича Шевченка
Очима безпосереднього учасника свята
9 березня 2007 року Божого Українська Нація святкувала 193 річницю від Дня народження Тараса Шевченка. Всі знають, хто є такий Шевченко для нашої Нації – він є великим Пророком і символом Української Держави, який заклав всі постулати Українського Націоналізму!
8.30
Зустрівшись на близько розташованій станції метро, ми – члени «Тризубу» ім. С.Бандери та представники інших патріотичних організацій – стаємо навпроти центрального входу університету ім. Т.Г.Шевченка, де «вітаємо» приїзд Ющенка та його «любих друзів».
Не побачивши радісних лиць зустрічаючих, й почувши на свою адресу правдивий голос народу, останні ображено їдуть геть. Їм, навіть, не дали можливості черговий раз побрехати про любов до України!
В парк всі входи перекриті, повно міліції, поставили детектори-металошукачі: невідібраним українцям потрапити до пам’ятника Великого Поета неможливо.
9.30
Все ще стоїмо біля входу в Університет. За цей час хлопці роздали понад 1000 примірників газети «Бандерівець». Раптово, за 50м від нас з’являються екзальтовані червоні комуняки та “свідки конотопської відьми” і прямують на нас. Віддаю наказ не пропускати – хлопці миттю стають в ланцюг. У перших виродків вибиваємо прапори і ламаємо вудки. Декілька червоних, отримавши в писок, панічно тікають, по собі лишаючи сліди крові. Ми швидко, без втрат відходимо на перехід до парку.
10.00
Пройшовши кордон міліції, рухаємося в бік пам’ятника Т.Шевченка. На підході вже видно «конотопську відьму» (раптом хто не знає – Вітренко), яка істерично до чогось закликає своїх ідіотичних прихильників.
Підійшовши до пам’ятника, хлопці знову зімкнулися й стали в лаву, щоб не дати пройти «відьмі».
Зав’язується бійка. Декілька посіпак Вітренко, отримавши в зуби, відходять і стають за 10 метрів від нас. З’являються “лівоохоронні” органи, які стають між нами й «народною опозицією». Кажу, щоб хлопці стояли спокійно і тримали позиції. Через деякий час з’являється спецпідрозділ «Беркут» і приєднується до міліції.
12.00
Стоїмо на зайнятих позиціях, «мило спілкуємося» зі знайомими міліціонерами. Раптом, з лівого боку у вітренківську «опозицію» летять пакети з кефіром, після чого Марченко та інша худоба, облита кефіром почала пускати піну з рота.
13.00
Посіпаки Вітренко, певно втомившись стояти, побиті, политі кефіром та «освячені» вудками, ідуть геть, так і не поклавши свої віники до української Святині. В наших лавах чути оклики «Слава»! Але це ще не все – нас оточують “лівоохоронці”.
13.30
Офіційна частина мітингу оголошується закритою, після політиканів почали виступати різні фольклорні групи (хор «Гомін» та інші).
Праворуч від нас потрошку згущається «Беркут» і пробує організувати «коридор» для антиукраїнського елементу.
Починаємо відходити на більш вигідну позицію – до пам’ятника Кобзарю, де разом з представниками інших організацій формуємо лаву і стаємо в бойовий лад.
14.00
Хлопці просять відлучитися на декілька хвилин, й повертаються з ганчіркою, яка слугує прапором для ПСПУ. Ганчірку розриваємо на очах “червоних”.
Ю15.00-16.30
Стоїмо в бойових лавах, готові прийняти бій в будь-який момент. О 16.30 приходять представники соцпартії, які висувають ультиматум: якщо ми їх не пропустимо добровільно, то вони «спустять» на нас «Беркут». Співаємо повстанські пісні, жартуємо і глузуємо з «делегатів», після чого вони ідуть до своїх ні з чим.
16.40
“Червоні” формують колону з віниками. «Беркут» вишиковує свої лави. Ми розуміємо, що зараз їм буде відданий наказ «до штурму». Голова Київської організації ВО «Свобода» просить у мегафон, щоб жінки та літні люди разом з дітьми відійшли в задні ряди, але незважаючи на це, більшість літніх чоловіків залишаються стояти з нами – чим підіймають наш бойовий дух!
17.00
Приблизно 50-70 національно свідомих українців та київський підрозділ ВО «Тризуб» ім. С.Бандери готуються до бою. О 17.05 80 «беркутів», а за їхніми спинами і комуняки, рушають на нас. Починається бій…
Я з хлопцями стою в першій лаві, яка приймає перший удар на себе; стримуємо… відкидаємо спецпідрозділ на декілька метрів назад. До підрозділу «спецназа» приєднуються курсанти і внутрішні війська, після чого нас відсовують назад й поволі відсувають нас до монументу. Хтось з наших задніх лав підбиває вудкою у “червоних” кошик з віниками і кидає його під ноги, де він дуже швидко був розтоптаний. З усюди лунає «Слава!», «Вперед на гестапо!», але “червоним” при підтримці міліції, вдається витягнути декілька наших хлопців з лави, яких починають бити ногами. Іншим також непереливки, але я не встигаю нічим допомогти, бо в цей час хтось насідає зі спини і я падаю на коліно, де миттєво отримаю від відгодованого «беркута» бєрцем в ребра. Відчуваю різкий біль – певно зламано ребро, бо важко дихати. Підводжусь, хлопці з новими силами насідають на “лівоохоронців”, витягують декількох червоних і проводять з ними активну “роз’яснювальну роботу”. Кидаюсь з ще більшою ненавистю на ворогів Української Нації…
Відкидаємо їх… антиукраїнська худоба відступає, їх відхід прикривають внутрішні війська. Чую оклики «Слава», всі шукають своїх побратимів і поздоровляють з перемогою. З’ясовуємо кого затримала міліція. Всі хлопці з київського підрозділу «Тризубу» на місці. Всім дісталося, але особливо тим, хто стояв в місці найбільшого натиску «Беркуту».
“Лівоохоронні” органи сідають в автобуси та їдуть геть…
Ось так українці в «своїй державі» святкують Дні народження Провідників і справжніх Героїв Української Нації.
Хочу зазначити, що невдовзі в українців увірветься терпець і вибухне Національно-визвольна Революція!
Слава Україні! Героям Слава!
9.03.2007р.Б, Друг Лев
За активні націо-захисні дії та революційну жертовність під час відзначення Дня народження Тараса Григоровича Шевченка 9 березня 2007р.Б. особовому складу Київської загону ВО “Тризуб” ім. С.Бандери, який брав участь в акції, рішенням Голови Центрального Проводу полковника Яроша оголошена подяка.
Так тримати хлопці!
Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї нації!