ПАМ'ЯТЬ ПРО НАЦІОНАЛЬНИХ ГЕРОЇВ – НЕ ПРЕДМЕТ ДЛЯ ПОЛІТИЧНИХ СПЕКУЛЯЦІЙ

29 січня 2007 р. Б. “Тризуб” імені Степана Бандери вшанував пам’ять Героїв Крут.

До крутянського кургану, окрім тризубівців, з’їхалося багато представників різних “патріотичних” політичних партій та організацій, щоб скласти шану українським героям.

Але, як часто в нас трапляється, вшанування пам’яті “прадідів великих” монополізували “правнуки пагані”, які з цинізмом пейсатого лихваря на пам’яті національних героїв намагаються наварити політичні дивіденди. Виступи “партійців” були наче знущанням над пам’яттю загиблих українських учнів та студентів, які віддали своє життя за Україну 89 років тому. Перед очима мерехкотіли численні строкаті прапори різноманітних партій на будь-який смак. Для повного спектру не вистачало представників хіба що комуністичної партії (нечисленним прихильникам із соціалістичними прапорами тризубівці “м’яко” пояснили, що то не їхнє “свято”). Крутянський курган перетворився на політичну трибуну, з якої лунали гучні заклики чи то до об’єднання, чи то до розмежування, чи то до шанування тієї або іншої політичної сили. Степан Хмара провів передвиборчу агітацію, наголошуючи на необхідності утворення більшості (240 депутатів) у Верховній зРаді – для “повної перемоги патріотичних сил над ненажерливою антикризовою коаліцією”. Юрій Костенко намагався повернути своїх колишніх виборців, закликаючи до об’єднання усіх “люблячих Україну” партій, які можуть здобути таку необхідну перемогу демократії. Директор музею національної пам’яті (з такою пам’яттю кращий вихід – лоботомія) закликав до державницької дисципліни: “Любіть свою державну владу!” В’ячеслав Кириленко співав оди головному зраднику українців: Хай живе Президент Віктор Ющенко! Завдяки його безмірній любові до українського народу вшановується пам’ять Героїв Крут! Дякуємо йому за щасливе патріотичне майбутнє! Підтримаймо його в боротьбі з таким самим антиукраїнським урядом!

Запитую в наших “шанованих” політиків: якби взавтра потрібно було захищати рідну землю, як це робили юні воїни не лише під Крутами, але й по всій Україні в 1918 р. Б., давши гідну відсіч московському ворогові, який хотів занапастити український народ, – чи залишилися б вони такими ж “впевненими патріотами” перед лицем смерті? Відповідаю: ні!

Бо побоялися вони в часи куди простіші, коли не потребувалося крові їхньої і життів, відстояти честь рідного краю. Не змогли вони на початках, коли сходила заграва української самостійності, згуртувати свої сили та знищити кучмівську систему, яка є нічим не кращою від московської окупації. Не вистачило їм не сил, а бажання поступитися власними амбіціями й бізнесінтересами, не дати відбутися олігархічно-клановому реваншизму януковичів-ахмєтових. І тепер, коли влада “помаранчевих патріотів” вже очевидно витікає останньою краплею з їхніх рук, звертаються вони до останньої надії – історичної пам’яті, вічної пам’яті українського народу, яку неможливо продати чи знищити.

У світлі теперішньої політичної боротьби прихильників Ющенка і Януковича є достатньо зрозумілими причини підписання президентом Наказу “Про вшанування пам’яті Героїв Крут” саме всередині січня цього року. Вкотре політики звернулися до забутого ними українського народу, прохаючи його підтримки та обіцяючи якнайшвидшої та якнайповнішої “розбудови демократичної України”. Але, звичайно, вони й не думають про Українську Самостійну Соборну Державу, ні, боронь Боже! А раптом взавтра політична ситуація зміниться, вони прийдуть до влади, тобто візьмуть більшість у Верховній зРаді, і треба буде “йти на компроміс” (підписувати черговий “універсал для єдності певної національності”) із тією ж таки, ними тричі клятою антикризовою коаліцією? Забудьте, українці, про власну самостійність, соборність та державність! Забудьте про власну національну армію! Забудьте про власний національний стабілізаційний фонд, який захищає від іноземної окупації! Забудьте про власне національне майбутнє! Найкраще, що ви можете зробити – прийти на вибори і проголосувати за політичних спекулянтів!

Ющенка та “їхньоукраїнців”, разом із “любими друзями” з недолугої коаліції, можна порівняти з Грушевським, Винниченком та іншими “діячами”, завдяки яким 29 січня 1918 р. Б. замість вишколеного війська під Крути вийшли 300 юнаків! Так само, як тодішній уряд винен у програші Визвольних Змагань і загибелі Героїв Крут, “помаразмові” керманичі винні у втраті всіх здобутків і перспектив “помаранчевої революції”.

Волають у безмірній патріотичності політики, складають вірші голова Чернігівської облдержадміністрації та її дисциплінований заступник (за прямою “рознарядкою з центру” “вшанування під Крутами” треба було організувати; для чого й учнів середніх класів пригнали з крутянської школи в лютий холод, поставили рядочком зі свічечками та стрічечками помаранчевими партійними), – тужать за колись гарними часами “помаранчеві патріоти”. Далеко не кожен присутній на Крутянському кургані, тримаючи прапори своїх політичних не то кумирів, не то спонсорів, усвідомлював причини власного вимушеного приїзду в таку зимну погоду. “Офіційна частина вшанування” завершилася запрошенням “високих делегатів” до поминального обіду. Розходилися змерзлі делегати, представництво облдержадміністрації із відчаєм спостерігало за нечітким їхнім строєм та налаштовувалося на “неофіційну частину вшанування”.

І лише вітер, як вічний та німий свідок кривавих подій в Україні, грізно тріпотів українськими державними та бандерівськими прапорами, наче промовляв: “Схаменіться, українці! Проти цих “політиків”, ноги яких топчуть тепер Крутянське поле, боролися молоді українці! Проти таких політичних перевертнів виступили ранком 29 січня 1918 року юні воїни! Не дайте загнати себе довіку в нову окупацію!”

Вшановувати Героїв Крут треба не партійною пропагандою та імпрезами, а створенням Української Національної Держави, здатної дати відсіч будь-якому окупанту. Кращим за звичне політичне словоблудіє вшануванням є знищення тих партій та ідеологій, під чиїми прапорами вбивали квіт української молоді. Найкращим пам’ятником національним героям буде осиковий кілок в труні комуно-соціалістичної ідеології та московської імперії. Але на такий чин помаранчеві імпотенти виявилися нездатні.

Схиляймо ж голови перед Героями України!

Пам’ятаймо ж героїчні часи українського народу, який не побоявся протистояти окупантам!

Вивчаймо ж історичні уроки з нашого минулого, щоб не дати повторитися кривавим його сторінкам, на втіху нашим ворогам, які панують над нами, українцями, тепер!

Помстиш смерть великих Лицарів!

Здобудеш Українську Державу або загинеш в боротьбі за неї!

Слава Україні!

Героям Слава!

Подруги Лисичка та Марічка Прес-служба ВО “Тризуб” імені Степана Бандери