Перейти до вмісту
Свобода совісті по-російські

Свобода совісті по-російські

22 грудня 2006 р.

Мансур Гилязов, Самара

СВОБОДА СОВІСТІ ПО-РОСІЙСЬКИ

У Поволжжі ФСБ оголосило, у буквальному розумінні цього слова, війну мусульманській молоді.

Чекісти проводять обшуки і фабрикують кримінальні справи на мусульман в Самарі. Співробітники ФСБ регулярно здійснюють силові рейди, в результаті яких люди піддаються різним допитам, тиску.

Все це наводить найбільш помірковану частину мусульман на певні думки: а чи не оголошено полювання на них, чи не є утиски мусульман якимсь державним політичним замовленням?

Для інших же зрозуміло давно і недвозначно – що це лише епізоди перманентної політики Росії, направленої на ліквідацію татарсько-мусульманського чинника в Поволжжі та на Уралі.

Російська держава свідомо дає наказ своїм спецслужбам, щоб ті чинили будь-який тиск на мусульман під приводом боротьби з екстремізмом. Абсолютно очевидно, що російські спецслужби побоюються тієї сили, якої з кожним роком набуває Іслам. Але ще більше вони бояться того факту, що розвиток Ісламу в татаро-башкирському середовищі нерозривно пов’язаний з антиколоніальними і антиімперськими настроями.

22 грудня 2006 року, в Самарі без законних підстав співробітниками обласного Управління ФСБ був затриманий мусульманин Іскандер Перов. Коли Іскандер виходив після роботи з заводу ТОВ «СОЭЗ-автодеталь» після нічної зміни, приблизно о 10:00 по часу Самари, його затримали співробітники ФСБ без пред’явлення яких-небудь санкцій, після чого доставили в обласне управління, не пояснивши навіть причину його затримання.

Під час допиту чекісти натякали Іскандеру Перову на причетність до діяльності організації, забороненої на території Російської Федерації, а також недвозначно заявляли, що у зв’язку з цим у нього в недалекому майбутньому можуть виникнути проблеми в навчанні і роботі.

Після озвученого, співробітники ФСБ порадили Іскандеру гарненько подумати над тим, що йому було сказано, і відпустили.

Іскандер Перов, пам’ятаючи про п’ятничне богослужіння в мечеті, попрямував на намаз до Соборної мечеті Самари. Через декілька годин після того, як він повернувся з мечеті додому, до Іскандера знов приперлися чекісти. Вони провели в нього обшук, вилучили комп’ютер, диски і літературу. Після чого знову його затримали. Заштовхавши Іскандера на очах сусідів до службової «Волги», його в черговий раз доставили в обласне управління. В результаті, сусіди по квартирі від зухвалих дій співробітників ФСБ вважають тепер Іскандера Перова людиною екстремістської спрямованості. В управлінні Іскандера Перова знову-таки допитали, проте, вже як свідка нібито у справі розповсюдження листівок екстремістського характеру. Крім того, правоохоронці навіть не спромоглися пояснити, по якій такій кримінальній справі Іскандера Перова доставили на допит як свідка.

Очевидно, що коли б не втручання правозахисного центру Самари «Супутник», то невідомо, чим вся ця історія могла б закінчитися. Керівникам правозахисного центру Ільдару Рахматулліну і Ісляму Якупову вдалося не довести ситуацію до крайності, обмеживши слідчі дії чекістів «лише» допитом.

Коли в обласне управління ФСБ прийшов з візитом Іслям Якупов, він запитав, чи є підстави для затримання Іскандера Перова, один з чекістів заявив, що такі підстави є. Хоча згодом з’ясувалося, що ніяких підстав зовсім не було.

Відпустивши після допиту Іскандера, співробітники ФСБ ще раз підкреслили, що у нього можуть виникнути проблеми з навчанням і роботою.

Цей випадок – лише один з багатьох. У ньому як у дзеркалі відбивається доля тисяч татар і башкир Волго-уральського регіону, подібні історії мають місце в будь-якому місті або селищі.

Участь правозахисних структур в боротьбі за права віруючих можна тільки схвалювати, але ситуація не зміниться до тієї самої пори, поки народи Волги і Уралу не зрозуміють до кінця що під п’ятою іноземної держави, заснованої на нехтуванні та приниженні свобід поневолених народів – будь-який успіх може бути лише тимчасовим.