Добрий сусід кращий за хижого…
ДОБРИЙ СУСІД КРАЩИЙ ЗА ХИЖОГО …
«Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю».
Григорій Сковорода
«За світ без імперій!» - одне з гасел націоналізму. У цьому гаслі-меті - бачення націоналістами домінанти справедливого світового ладу, де кожна національна держава леліє своє і не зазіхає на чуже, тобто забезпечує свій добробут передусім з власних джерел, а не за рахунок визиску інших. Така система цінностей притаманна усім складовим нації, яка є базою національних держав, – роду, родині, сім’ї, людині. А стосунки між державами - пряма проекція стосунків між людьми.
Існування імперій забезпечується перш за все наявністю імперського мислення серед переважної більшості суспільства панівного народу та браком націоналізму у підкорених ними народів. Більшість воліє звинувачувати у всіх національних бідах лише одну сторону – зажерливість ворогів, не помічаючи у себе відсутності імунітету проти рабства, чим і користується будь-яка імперія. А тим імунітетом є тільки націоналістична ідеологія.
«Я, Дух одвічної стихії, що зберіг тебе від татарського потопу і поставив на грані двох світів творити нове життя». З цього положення починається «Декалог українського націоналіста» і щоденна боротьба українського націоналіста-революціонера за здобуття Української Соборної Самостійної Держави (УССД). Це положення дає розуміння того, що здобуття УССД не вповні вирішує ситуацію національного визволення українців. Здобути легше, ніж потім втримати. А існування імперських хижаків - постійна загроза. Тільки після цілковитого зникнення імперій національні держави зможуть почуватися у безпеці. Здолати імперіалізм здатен лише її найлютіший ворог, її антипод – націоналізм. І чим ширше коло національних держав, тим потужніший фронт боротьби.
На цьому полі бою для нас велике зацікавлення становлять фланги, тобто держави-сусіди.
Останні президентські вибори у Польщі привернули нашу увагу саме до цієї сусідки. І ось чому. Українські політологи характеризують нового Президента Польщі Лєха Качинського як «поміркованого націоналіста». Хоча додавати до поняття націоналізм будь-які епітети на кшталт поміркований, демократичний, агресивний тощо, значить не розумітися на суті явища. Не може бути поміркованою чи надмірною - готовність до захисту честі, гідності, життєвих інтересів нації, що випливає з правдивої любові до неї. Такі ярлички звикли прикріплювати, з одного боку, ті, котрим будь-що кортить ототожнити націоналізм з шовінізмом, нацизмом чи расизмом. А з іншого - ті, кому, з кон’юнктурних причин потрібно приховати його відсутність у собі. Націоналізм - виплекана самою нацією, теоретично обґрунтована ідеологія самозахисту, самозбереження і саморозвитку нації, і коли їй загрожує смертельна небезпека, немає ні надміру, ні поміркованості. Є необхідність захисту Всіма способами і засобами. Бездіяльність тут прирівнюється до самовбивства, а воно є смертним гріхом.
«Перемога Качинського закріпила поворот Польщі “вправо”, після того як правоцентристські партії “Закон і справедливість” Ярослава Качинського і “Цивільна платформа” Дональда Туска перемогли правлячих лівих на парламентських виборах у вересні 2005 р.» - зазначає інформаційне агентство «Українська правда». Йдеться й про те, що у своїх інтерв’ю Президент Качинський обіцяє «повністю звільнити Польщу від комуністичної спадщини, почати боротьбу із злочинністю і корупцією і повернути їй традиційні християнські й сімейні цінності». Декларація наміру повернути полякам розуміння життєвої необхідності християнських та сімейних цінностей, дійсно, може свідчити про наявність націоналістичного світобачення. Втім, християнство правдиве тільки у тому, хто не прикриває його ім’ям свого лукавства. Адже духовне джерело націоналізму витікає із вчення Христа про Любов до ближнього. Таким чином, християнство є духовним фундаментом націоналізму, а традиційна сім’я - невід’ємною складовою нації.
Націоналізм того чи іншого діяча, тієї чи іншої структури перевіряється конкретною націоналістичною дією. «Визначай смак не за шкарлупою, а за ядром», - вчить український філософ Сковорода. І перевіркою на наявність у Президента Польщі націоналістичного ядра буде ставлення його і репрезентованої ним держави до України і українців.
«Вільна Польща не можлива без вільної України», - писав польський діяч початку ХХ століття Юзеф Пілсудський. Його теж називають польським націоналістом. Але він окремими правильними словами так і не зміг побороти у собі й у своєму народові великодержавного шовінізму у ставленні до українців. Чим дуже зашкодив вирішенню українського питання. І це пізніше стало спільною трагедією українців і поляків.
Зазначимо, що воля України – це також і воля українців, зокрема й українців у Польщі. Адже українська держава у націоналістичному розумінні - це держава українців всього світу. Також звернемо увагу й на те, що слово “воля”, окрім поняття свобода, має й інше семантичне наповнення – вираження бажання (синонім волевиявлення). Чи прислухатиметься новий Президент Польщі до волевиявлення українців, що мешкають на українських історичних землях сучасної польської держави? Саме це визначатиме наявність націоналізму у його світобаченні. Нагадаємо, що націю українські націоналісти розуміють як духовну єдність (нерозривність) минулих, сучасних і майбутніх поколінь свого народу. Отже, при врахуванні інтересів українців Польщі необхідно буде зважати не тільки на прагнення сучасників.
Чи будуть спроби викорінити зі свідомості поляків зверхнє ставлення до своїх сусідів українців, підживлюване шовіністичними колами Польщі? Чи не закінчуватиметься «націоналізм» Лєха Качинського на межі українського питання? «Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга» (Г. Сковорода). Бо одна справа бути «адвокатом України при вступі в ЄС», і зовсім інша - сприяти, як того вимагає історична справедливість, збереженню і відновленню на українських етнічних землях так званого Закерзоння хоча б решток тієї унікальної духовної і матеріальної спадщини, яка виплекана протягом тисячоліття українцями цих земель і протягом чотирьох століть нищеної поляками.
Лєх Качинський запевняє, що «… Київ залишатиметься стратегічним партнером Польщі». Цікаво буде спостерігати за його стратегію захисту польських національних інтересів перед загрозою глобалізації. І як ним офіційно розцінюватиметься те, що сусідня Україна на державному рівні готує ґрунт для чергового форпосту глобалізації у регіоні? Інтереси національної безпеки Польщі мали б спонукати його до роз’яснення своєму колезі Президентові України крайньої необхідності зміни курсу на побудову національної держави. Тоді Польща могла б сподіватися на союзництво України.
Глобалізація - це система стирання духовних відмінностей між людьми, уніфікація їх прагнень, смаків і т. д з метою наживи. Однією з перешкод на шляху утвердження глобалізації є національні держави з їх самобутністю і, головне, усвідомленням свого права на володіння власною територією. Тому перед фінансовими корпораціями стоїть завдання їх знищення. І тут «зараженими віспою ковдрами» є насаджуваний ними лібералізм з його нівелюванням націєоберігаючих цінностей. Тому хто-хто, а Польща має бути найбільш зацікавленою у співробітництві з Україною, але як могутньою національною державою, а не третьосортним додатком до світових наддержав.
Віктор Сердулець