Не зрадь свій клан, а зрадь Україну?
Майор Кіт
Не зрадь свій клан, а зрадь Україну?
Під час парламентських виборів Президент і його партія безперервно бубоніли виборцям: „Не зрадь Майдан!” Але тим, у кого з політичним слухом все гаразд, ясно чулося: „Не зрадь наш клан!” Масове зомбування в черговий раз дало свій результат. Значна частина виборців підтримала „Народний (якого народу?) Союз Наша (тобто їхня) Україна”, незважаючи на те, що після виборів 2004 їх брутально „кинули”. Знову спрацював принцип „лохотрону” – мовляв, „не можуть же завжди дурити, може, цього разу пощастить, і шахрай зіграє чесно?”
Нас не дивує, що, геніально розтринькавши весь кредит довіри народу і можливості політичного та економічного тріумфу, отримані після президентських виборів, „Їхня Україна” зібрала значну частку депутатських мандатів, бо в сучасному політикумі зрада і невиконання обіцянок визначаються як політична мудрість. Хоча щодо виконання передвиборчих зобов’язань до Президента і його клану претензій немає: треба лише точно визначити, кому і що обіцяється та про кого в зобов’язаннях йдеться, а про кого й не згадується.
Програма „Десять кроків назустріч людям” виконується успішно і в повному обсязі. Правда, слід розрізняти – хто є люди, а хто електорат. Люди – це свої, представники клану, наближені та корисні, їм назустріч зроблено не десять, а набагато більше кроків. А електоральна отара „маленьких українців” тут ні до чого: їм ніхто нічого не обіцяв, і якщо чернь ототожнює себе з людьми – це її помилка і її проблема, яка нікого не цікавить. До людей, яким назустріч не крокує, а біжить Президент і „Їхня Україна”, належать і колишні, здавалось би, непримиренні супротивники. А „помаразм” і нещодавнє наметове протистояння – лише вистава для плебеїв, щоб випустили пару і не заважали паханам „дерибанити” Україну.
Нічим іншим не пояснити, чому бандити сидять не в тюрмах, а в парламенті, чому за порушення Конституції, за сепаратизм, за фальсифікацію виборів та розкрадання бюджетних коштів у нас карають державними посадами. І нинішнє зворушливе єднання в широчезну коаліцію („ширку”) дивує та обурює тільки недолугий електорат, бо він за своїми розумовими здібностями не здатен осягнути всю мудрість політичної зради і зрозуміти, чим перебіжчик Мороз відрізняється від капітулянта Ющенка. Врешті-решт принципу „Не зрадь наш клан” дотримано – інтереси клану захищені, місця біля владного корита поділено, участь „Їхньої України” в подальшому грабунку держави забезпечена.
То хто чим незадоволений? Задоволені всі! Регіони – бо не витратилися на нові вибори і зберегли домінування у Верховній Зраді; комуністи – продовжили своє політичне існування і навіть можуть трохи постояти біля керманичів; Мороз – здійснив свою „голубу мрію”; „Їхня Україна” – вигідно лягла під опонента, виторгувавши хоч щось із того, чим донедавна володіла. То хто проти? Леді Ю? Ну, мусить же бути хоч якась опозиція!.. Народ? Не вперше – побурчить трохи і замовкне до наступних виборів, а там забуде про зраду, повірить черговим обіцянкам і знову дасть панувати тим, для кого власні та кланові інтереси вищі за інтереси нації.
Зрада нації і Майдану вже вкотре підтвердила вірність нашої націоналістичної позиції і наших оцінок дермо-ліберастичних партійок та об’єднань і їх лідерчуків. „Ми зараз ставимося до Віктора Ющенка так, як ви будете ставитися до нього через кілька років” (В.Іванишин, „Вибір Нації-2002”), і ще – “Майбутній президент буде приречений діяти не в інтересах народу, нації, держави, а тільки в інтересах свого клану і зовнішніх сил, тим більше, що ніякого організованого впливу суспільства на його політику не буде. Це буде не Президент національної держави, а головний адміністратор космополітичної неоколонії” (В. Іванишин, “На розпутті велелюднім”, 2003). Лише вибір націоналістичної Програми реалізації української національної ідеї, а не особи нового „месії” чи безідейного блоку гарантує виборцям послідовне виконання програмових положень та дає можливість вимагати виконання взятих зобов’язань і виключає зраду. Знов і знов наголошуємо, що тільки організація, яка стоїть на засадах націоналізму і реалізовує національну ідею, може послідовно і безкомпромісно відстоювати інтереси української нації. І тільки шляхом революційних змін, а не єднанням з ворогами України можна збудувати соборну, багату і могутню Україну.
Слава Україні!
6.08.2006