Серпень 2006
Націоналізм і середній клас
Націоналізм і середній клас Коли захворіємо, ми, як правило, шукаємо професійного лікаря, а не звертаємось до районної поліклініки. Коли треба відремонтувати авто – віддаємо його досвідченому автомеханікові, а не першому-ліпшому гаражному “умільцю”. Справу ж державного управління, одну з найважливіших складових середовища, в якому живемо, ми довірили, проголосувавши за них на виборах, купці політичних хвойд і шахраїв. Тепер з безсилою люттю спостерігаємо, як вони чубляться, дерибанячи посади і державний бюджет. А іншого розвитку подій годі й сподіватись. З якого милого “іменний” політичний блок, фінансований олігархами, буде відстоювати інтереси середнього класу? Ті, хто вкладає в політиків гроші, після виборів розраховує їх “відбити” з відсотками, чи не так? Тому й швидко забуваються всі передвиборчі обіцянки і починається примітивний “дерибан”. Більше того, олігархи об’єктивно зацікавлені в послабленні і знищенні середнього класу, бо він через свою фінансову незалежність від держави не є абсолютно контрольованим і керованим. А олігархам потрібна тільки дешева робоча сила і виборці, які вдячно голосують, отримавши палку ковбаси або пляшку горілки.
22 серпня 2006 р.
До річниці депортації кримсько- татарського народу московськими окупантами
До річниці депортації кримськотатарського народу московськими окупантами Брати кримські татари! Сотні років нас, українців, об’єднувала з вами спільна доля, спільні успіхи та спільні негаразди, десятиліття дружби деколи переривали миттєвості ворожнечі. Бувало всяке!.. Але наші народи, незважаючи на різницю в ментальності, віросповіданні, життєвих правилах, завжди прагнули злагоди, добра, справедливості та свободи. Ми, українські націоналісти-бандерівці, визнаємо, що Крим є спільною землею двох народів українського та кримськотатарського. Ми знаємо, що ця благодатна земля є рідною як для вас, так і для нас. Ми визнаємо, що кримські татари є корінною нацією на півострові, на рівні з українською. А тому ми прагнемо до спільної позиції, до спільних дій, до спільної боротьби за право українців та кримських татар бути господарями своєї долі на своїй землі. Ми пропонуємо вам - нашим побратимам стати на боротьбу за Українську Національну Державу та за Кримську татарсько-українську автономію в цій державі. Тільки така спільна боротьба забезпечить нашим народам вільний розвиток, всебічну Свободу, Справедливість та Добробут.
20 серпня 2006 р.
Хибний шлях „націонал- патріотів” до втілення української національної ідеї на початку ХХІ ст.
ХИБНИЙ ШЛЯХ „НАЦІОНАЛ-ПАТРІОТІВ” ДО ВТІЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ. Чому у своїх намірах віднайти правдивий шлях боротьби за національні права українців ми поряд з Біблією та Шевченковим „Кобзарем” звертаємо свої пошуки також до теоретично-практичних напрацювань Степана Бандери? Та тому, що саме Бандера був ідейним Провідником підпільного і збройного етапів національно-визвольної боротьби українців середини і другої половини ХХ століття. Саме його слово було авторитетним і визначальним для сотень тисяч борців: членів ОУН, вояків Української Повстанської Армії, простих українців і не тільки, які ціною своєї крові і життя захищали священне право української нації на існування.
8 серпня 2006 р.
Тарас Шевченко, його людина і його імператив
Український предтеча: Тарас Шевченко, його людина і його імператив Чим більше мені втовкмачують те, що ми жили чи живемо в епохи “розвинутого соціалізму”, “толерантного” постмодернізму, пострадянської “економічної кризи” тощо, тим чіткіше усвідомлюю щось абсолютно інше. Ми, якщо звичайно ідентифікуємо себе з українською нацією, вже довший час жили і живемо в епоху Тараса Шевченка. Але часто не помічаємо цього. Принагідно до дат згадуємо його ім’я та долю, з більшим чи меншим успіхом читаємо поезію, і дбайливо витираємо порох із поставлених на полицю “Кобзарів” та повішених на стіну портретів. І переважно на цьому все. Духовне спілкування із генієм закінчується і починається одвічна людська спроба жити, розуміти себе і світ, вирішувати особисті, загальнонародні та міжнародні проблеми… Але чомусь уже без Т.Шевченка. Наче ці величини існують окремо в національному бутті: Кобзар і теорія та практика нашого існування.
6 серпня 2006 р.
Не зрадь свій клан, а зрадь Україну?
Майор Кіт Не зрадь свій клан, а зрадь Україну? Під час парламентських виборів Президент і його партія безперервно бубоніли виборцям: „Не зрадь Майдан!” Але тим, у кого з політичним слухом все гаразд, ясно чулося: „Не зрадь наш клан!” Масове зомбування в черговий раз дало свій результат. Значна частина виборців підтримала „Народний (якого народу?) Союз Наша (тобто їхня) Україна”, незважаючи на те, що після виборів 2004 їх брутально „кинули”. Знову спрацював принцип „лохотрону” – мовляв, „не можуть же завжди дурити, може, цього разу пощастить, і шахрай зіграє чесно?”
6 серпня 2006 р.
Клянусь Майданом!
КЛЯНУСЬ МАЙДАНОМ! 1. КОМУ В УКРАЇНІ ДОБРЕ? Кореспондент: Пане сотнику! Нашим читачам сподобалися ваші статті, які ми друкували: „Шкуродерна турбота міністра”, „Паспорт без тризуба, громадяни без національності, Україна без нації, українці без держави” та інші. У нас виникла думка знову звернутися до вас, бо кого не спитаємо про те, що тепер твориться в Україні, усі плутаються. А скоро до нас ще й діаспора звідусіль приїде…
4 серпня 2006 р.
Україна після виборів. Переможці та переможені.
Україна після виборів. “Хто визволиться сам, вільним буде! Кого визволять – в неволю заберуть”. Ярослав Стецько. “Хто будує на невластивих для нашого грунту світоглядових підвалинах, той, навіть при добрій волі й найкращих змаганнях, не поставить нічого тривкого, тільки помножить руїни”. Степан Бандера. “По їхніх плодах ви пізнаєте їх” (Від Матвія 7: 16) “Гарантована перемога – це ще не гарантоване добро: є перемоги, яких не варто здобувати. І чи стане перемога Президента перемогою народу”
3 серпня 2006 р.