Хто має вуха - той почує, хто має очі - той побачить, хто має серце – марно не осудить, хто має честь - той стане поряд з нами!
ХТО МАЄ ВУХА - ТОЙ ПОЧУЄ,
ХТО МАЄ ОЧІ - ТОЙ ПОБАЧИТЬ, ХТО МАЄ СЕРЦЕ – МАРНО НЕ ОСУДИТЬ, ХТО МАЄ ЧЕСТЬ - ТОЙ СТАНЕ ПОРЯД З НАМИ!
Обливати брудом Всеукраїнську організацію «Тризуб» імені Степана Бандери завжди було вигідною справою для всіх (для влади, ворогів та «друзів»), особливо, коли нічого сказати про свою діяльність. А тут завжди багато цікавого матеріалу, бо Організація дієва і діє не на власний позитивний імідж, а на добро національної справи, іноді навіть на шкоду власній хорошій репутації; не для слави людської живучи (марнота з марнот тая слава), а для справи здобуття Української Соборної Самостійної Держави. Це вам не збирання сміття на Говерлі: для того існують екологічніі організації.
Останнім часом чергова порція гидоти регулярно виливається на «Тризуб» через засоби масової дезінформації. Нас звинуватили у намірі дати 7 листопада відсіч ворожо налаштованим до всього українського шовіністичним зайдам з Московії, підтасовуючи той факт, що ми боролися, боремося й боротимемося з проявами антиукраїнства, незважаючи на кон’юнктуру. Натомість самі писаки, називаючи себе українськими націоналістами, провели лише мирну антикомуністичну акцію протесту й загальний молебен-реквієм. Святкові академії, молебні, панахиди за невинними жертвами, безумовно, потрібні, однак тільки їх недостатньо для здобуття Української Соборної Самостійної Держави. Скажіть, будь ласка, для кого було написано: “І вражою злою кров’ю волю окропіте”, “Як понесе з України у синєє море кров ворожу… отойді я і лани, і гори — все покину і полину до самого Бога молитися…” чи “… Доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець, доти українська інтеліґенція не покладе оружжя, доти всі покоління українців йтимуть на війну”? І Шевченко, і Міхновський недвозначно вказують шлях до національного визволення – кривава боротьба з проявами агресивного антиукраїнства. Чи їхні заклики на сучасному етапі теж класифікуються як провокативні? Якщо так, то зрозуміло, чому членів “Тризуб” вважають провокаторами – за послідовне дотримання ідеологем українського націоналізму, і цим можна тільки пишатися.
А Декалог українського націоналіста, дві точки якого недвозначно зобов’язують до дії: «Не дозволиш нікому плямити ні честі, ні слави твоєї нації» та «Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації»? Чи сучасним «націоналістам» десять заповідей українського націоналіста не указ? Його вони, мабуть, замінили «Десятьма кроками назустріч людям». Чи, може, Ленкавський писав Декалог теж під керівництвом Кремля? За їхньою логікою, стати на захист національної честі не з плакатиком у руках за спинами «Беркуту», а з готовністю до гідної відсічі ворогу – значить виконувати волю Москви. У сонному маренні важко уявити членів УВО, ОУН, УПА середини ХХ століття з паперовими гаслами на патичках: «Геть поляків з України», «Не дамо Гітлеру хазяйнувати» чи «Сталін, забирайся додому».
Хто зветься християнином, але ігнорує десять заповідей Божих – грішить перед Ним брехнею. Хто називає себе націоналістом й плює на Декалог українського націоналіста – грішить перед нацією.
Одна із заповідей Божих гласить: «Не свідчи неправдиво на ближнього твого».
Але Інформцентр МНК в публічному доносі дозволяє собі підступно брехати на загал: «…Частина провідного членства „Тризубу” ще декілька місяців тому покинула лави організації на знак незгоди з політикою керівництва. Саме ця група брала участь у подіях 15 жовтня в районі Бессарабського ринку, в той час, коли керівництво „Тризубу” відмовчалося», – прекрасно відаючи, що це не так. Автор цієї статті особисто був делегований від ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери до оргкомітету з проведення святкувань 63-ї річниці створення УПА, де були присутні й представники МНК. У подіях 15 жовтня брали участь три підрозділи «Тризубу» із суміжних з київською областей, і виходу провідного членства з організації не було. Автор іншого пасквілю, Роман Причепа, згадуючи акцію «Україна без Кучми», свідомо замовчує те, що «Тризуб» відбив спробу кучмівських посіпак з академії МВС, переодягнених під анархістів, знести наметове містечко опозиції, а вони аж ніяк не були схожі на стареньких дідусів і бабусь.
Негідництвом є також використання у свої брудних інсинуаціях людини, до якої вже сама доля була жорстоко невблаганною. Спекуляція на імені славної пам’яті Романа Шухевича свідчить не на користь нашіптувачів. Якщо, за їхніми твердженнями, керівництво «Тризуба» таке погане, то чому вони, правильні, принижуються до такої дрібномерзенної підлості?
А те, що нас називають провокаторами – не нове в історії українства. ОУН у тридцятих роках минулого століття теж звинувачували у провокаторстві, бо вони, бач, своїми діями заважали «справжнім патрійотам» налагоджувати співпрацю з польським (окупаційним!) урядом.
Засліпленим лютою ненавистю людцям байдужі і християнська мораль, й елементарна людська гідність та порядність. Тому й брешуть. Цинічно, нахабно, підло. Спробували б довести нашу неправоту з позицій ідеології українського націоналізму – так ні – бракне аргументів. Чому б не «розбомбити» розроблену нами «Програму реалізації української національної ідеї у процесі державотворення»? Не під силу. А безпідставно і бездоказово чорнити ці власники ницих чорних душ – мастаки на всі руки.
Г. Сковорода писав: «У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим». Додамо від себе – і найкраще зі вчиненого. Бо у всіх наших діях - чи то в націозахисній площині, чи політичній, чи будь-якій іншій - вбачають лише погане, по собі, напевне, судячи або виконуючи чиєсь замовлення. А кому вигідна дискредитація однієї з українських націоналістичних організацій – поміркуйте самі.
Сотник Яр