14-15 жовтня в Києві...
14-15 жовтня в Києві відбулися заходи з відзначення річниці створення УПА. 14-го в церквах УГКЦ, УАПЦ, УПЦ КП проводилися молебні та панахиди по загиблих героях. Було проведено спільну службу українських церков біля храму Святої Софії.
15 жовтня відбувся похід ветеранів ОУН-УПА по Хрещатику та молебень.
За задумом організаторів святкування, хід ветеранів та національно-патріотичних організацій по Хрещатику мав закінчитися на майдані Незалежності молебнем та мітингом. Але влада в черговий раз довела, що вона не є українською. З дозволу влади, 14-15 жовтня на майдані Незалежності проводили своє збіговисько вороги України: комуністи, соціалісти, проросійські організації та їхні гості з Росії. Зрозуміло, що весь цей непотріб був налаштований проти борців за волю України і намагався зірвати наше свято. Так, при виході колони на Хрещатик, була здійснена спроба блокувати демонстрантів. Але, завдяки активному силовому втручанню членів УСНО, «Тризуб» ім. С. Бандери та інших молодіжних організацій, червона наволоч з втратами відступила.
«Розірвемо націоналістів, як мавпа газету» - кричали оскаженілі комуністи.
Спромоглися мавпи лише на газету.
До решти руки короткі.
А у нас - довгі!
За 100 метрів до Майдану рух колони знов припинився: шлях перекрили щільні лави міліції та спец підрозділів МВС. За міліцейським кордоном скаженів натовп під червоними і російськими прапорами, вигукуючи антиукраїнські гасла та заклики до повалення держави і уряду. Замість того, щоб розігнати антидержавний шабаш міліція взяла під захист ворогів України. Тільки через втручання підрозділів МВС демонстранти не дійшли до майдану і провели мітинг та молебень на Хрещатику.
Дуже промовисто і зворушливо виглядало комуно-російське єднання всіх ворогів України на цьому шабаші. В одній лаві були прапори комуністів, соціалістів (які нищили церкви і заперечують самого Бога) і хоругви Московського Патріархату, червоні ганчірки всіх так званих «українських лівих сил» та імперські триколори і орли. Їх всіх (атеїстів і «істинно православних», «теж українців» і кацапів) з’єднала ненависть до України і прагнення повернути її до Російської імперії.
Позиція «народної» влади – теж визначена. Даючи дозвіл і сприяючи проведенню антиукраїнських акцій влада (від міського голови до уряду й Президента включно) вказує, тим хто боровся за неї, їх дійсне місце в Україні – місце рабів.
То невже і цей плювок в обличчя нації пройде безкарно? Невже і зараз членство національно-патріотичних організацій не спитає своє керівництво – «кого підтримали і для чого?»
Майор Кіт