Немає місця зневірі!
НЕМАЄ МІСЦЯ ЗНЕВІРІ!
(слово до побратимів)
„Ви все правильно говорите і робите, але вас надто мало – одиниці, що ви можете змінити? Для антиукраїнської системи ваші акції - як комарині укуси для слона… Невже ви справді вірите, що жменька юнаків зможе зупинити прийняття угоди про ЄЕП чи здачу Росії трубопроводу? Вас, напевне, хтось просто використовує у брудних політичних іграх, для власних цілей …”
Звертаючись до нас із такими чи схожими, висловлюваннями, одні намагаються виправдати свою власну бездіяльність, не знаючи механізмів національно-визвольної революції, інші, з ворожими намірами, - посіяти чортополох сумнівів і блекоту зневіри серед тих, хто діє виключно з позицій українського націоналізму, керуючись величною метою захисту та збереження української нації і здобуття Української Соборної Самостійної Держави.
Отож, для пояснення одним і для протидії іншим, слід знати, що „Ніколи пасивна юрба, лише активна меншість є суспільнотворчою силою…” (Д. Донцов). Правда, у більшості випадків для тих інших вагомішим аргументом є кулак, а не слово розумної людини, проте… Також необхідно усвідомлювати факт, що не тільки надія на власні сили, а, що дуже важливо, передусім віра в силу Божої допомоги уможливлює подолання будь-яких перешкод і виконання будь-яких надзавдань. „Свідомість, що з нами Бог, – це найпевніша і найбільша допомога для нас усіх, зокрема для всіх борців і страдників українського визвольного змагання” (С. Бандера). Суть ідеалістичного світогляду, який є основоположним для ідеології українського націоналізму, полягає саме у вищості духовного над матеріальним.
Звичайно, для повної перемоги у процесі здобуття Української Національної Держави, для успішного завершення революційної національно-визвольної боротьби потрібна активна участь переважної більшості українського суспільства у всіх можливих сферах діяльності. Але для того, щоб підняти рівень національної свідомості маси, вказати їй правильні орієнтири і повести її за собою, - якраз зорганізована активна меншість й повинна докласти всіх зусиль, незважаючи на несприятливі обставини і навіть жертвуючи собою. І для нас - це одне з наших першочергових завдань. А масовість руху з’явиться неодмінно – разом зі зростанням національної свідомості, коли все більше українців почнуть розуміти, що „Кожен активний спротив ворожому наступові, кожне саботування й активне поборювання ворожих, спрямованих на шкоду нації, планів, на будь-якому відтинку і в будь-яких формах, - має корисне значення для оборони нації… Вже саме утруднення, загальмування ворожої акції корисно впливає на оборону національних інтересів і цінностей…” (С. Бандера), що занедбування своїх щоденних обов’язків перед нацією – злочин, що повсякчасне протиставлення ворожим щодо української нації діям – наближує час всеохопної і всенародної боротьби за Українську Соборну Самостійну Державу, а бездіяльне вичікування значних подій, імітація діяльності – боротьба з «вітряками», боротьба за чужі, а не української нації інтереси тощо - тільки гальмує її…
А для того, щоб знайти відповідь на питання „З ким боротися і що поборювати?” - треба знати, що є ворожим і шкідливим для української нації на її шляху до політичного самоутвердження.
По-перше, це ворожі ідеології і доктрини, які насаджуються українцям і є такими, що заперечують саме існування окремих націй (космополітизм) або право націй на власне самовизначення, державність (імперіалізм); заперечують суспільно- та історіотворче значення націй (комунізм); принижують інші нації (шовінізм); передбачають фізичне знищення нації - часткове чи повне (нацизм); спрямовані на моральний розклад народу через відкидання національних традицій і цінностей (лібералізм і його похідні; одним з проявів лібералізму, для прикладу, є різноманітні релігійні секти); заперечують пріоритет духовного над матеріальним (соціалізм, соціал-демократія).
По-друге – це активні носії та поширювачі цієї зарази, уся ця політична шушваль, яка заради власного збагачення чи кар’єри здатна служити хоч сатані і пропагувати навіть те, втілення чого вже спричинило загибель десятків мільйонів українців.
Саме на поборюванні цих явищ потрібно зосередити увагу щоденної безкомпромісної боротьби, але знову ж таки з постійним усвідомленням, в ім’я чого це робиться.
А корисним для української нації є лише те, що природно випливає з її глибинних прагнень, забезпечує їй фізичне і духовне збереження, повагу, безпеку, можливість подальшого розвитку. Цим добром для України є народжена і виплекана самою українською нацією ідеологія українського націоналізму. З нею і переможемо!
„Мусить Україна пізнати, що як ті легендарні сорок лицарів Києва, які по скількох невдачах, таки возвели Святу Софію, святиню Премудрості Божої над Дніпром, - так і тепер перед нею стоїть те саме завдання – возвести наш храм і фортецю перемоги ідеалізму над матеріалізмом. Духа над плоттю, віри над раціоналізмом.
Мусимо також пізнати, що той храм і ту твердиню возведуть не «прогресисти», «марксисти», «демократи» чи інші руїнники нашої традиції і нашої місії, а, як у тій легенді, – нові лицарі духу і меча…» (Д. Донцов).
Слава Україні! Героям Слава!
Сотник Яр