Нинішні умови боротьби

НИНІШНІ УМОВИ БОРОТЬБИ

І

Найперше, що слід осмислити, це становище української нації на сьогоднішній день. Мусимо констатувати, що нині українська нація ще не має сприятливих умов для свого повноцінного існування і розвитку. Зумовлений такий стан насамперед тим, що досі на українських етнічних землях не зведена власна національна держава - єдина передумова повноти забезпечення усіх потреб нації. Тому здобуття української національної державності залишається для націоналістів головним завданням. Це важливо чітко усвідомити ще й через активізацію хибних переконань про начебто фактичне існування такої, а це веде до зміни пріоритетів.

Далі, виходячи із зазначеного факту, слід вияснити, якою буде подальша роль ВО «Тризуб» ім. С. Бандери у процесі здобуття української державності. Безсумнівно, що це має бути робота по підготовці національної революції. Так ми знову повертаємося до тих трьох завдань, що були покладені на нас Організацією Українських Націоналістів (пропаганда національної ідеї і конечної необхідності національної революції, виховання провідних кадрів національної революції, повсякденна націозахисна діяльність) . Усвідомлюємо, що наш сьогоднішній статус і специфіка унеможливлюють ведення всеохопних підготовчих дій, які здатна проводити лише ОУН, тому «Тризуб» зобов’язаний вести рішучу боротьбу за відновлення боєздатності Національного Ордену. Це не обов’язково має бути організація на базі тих структур, які сьогодні так себе називають. Легітимність революційної націоналістичної організації підтверджується боротьбою за інтереси української нації, а не паперами зі штампами.

ІІ

Сьогодні ситуація склалася так, що жодне з політичних та громадських об’єднань ні в Україні, ні в світі не веде і не закликає українців до боротьби за державність української нації. Усі ці партії та громадські організації є або виключно кон’юктурними (виборюють посади для своїх вождів і членства), при цьому підлаштовуючись під настрої маси, або патріотично-фольклорними (поширюють «шароварництво»). Звідки такий висновок? Втілення української національної ідеї (Українська Соборна Самостійна Держава – держава української нації на українських етнічних землях) вимагає обов’язкової дії, визначеної саме цією ідеєю. З боку деяких із названих структур ми спостерігаємо лише принагідну декларацію ідеї, а їхні дії цілком позбавлені опертя на національну ідею. Переконливі свідчення цьому – повна і беззаперечна підтримка ними ліберальної (а не національної) ідеї і на парламентських виборах 2002 року, і на президентських виборах 2004 року, і зараз, напередодні виборів-2006.

Саме тому перед Всеукраїнською Організацією «Тризуб» ім. Степана Бандери постає завдання: оскільки на нинішньому історичному відрізку реально не існує іншої організованої сили, здатної вести всеохоплюючу боротьбу за державність української нації та українське національне народовладдя, – Організація зобов’язана взяти на себе всю відповідальність за майбутнє нації перед Богом, перед мертвими, живими й ненародженими українцями в Україні і не в Україні. І це - єдиний вибір для нашої націоналістичної організації.

ІІІ

На нинішньому ому етапі боротьби дуже важливим є чітке бачення ворога.

Давайте замислимося над таким питанням: чи справді ми живемо в якісно інших умовах, ніж наші попередники? Проукраїнськи налаштованій частині суспільства насаджується думка, що УВО й ОУН вели боротьбу в умовах ворожої окупації, а зараз зовсім інший стан речей. На перший погляд, це ніби так: формально Україна є незалежною державою. Більше того, деякі „теж-націоналісти” навіть переконують своє членство і громаду, що „ми вже маємо ту державу, за яку боролися наші попередники, а тепер треба тільки наповнити її українським змістом” (як бочку нечистот джерельною водою, щоб потім це пити?). Та чи справді українці в ній є незалежними, єдиними і повноправними господарями своєї долі на своїй землі?

Наша відповідь звучить так: якщо хтось, гадає, що в Україні відсутня окупація, - той глибоко помиляється. Окупанти є, і вони не якісь там віртуальні, а цілком тілесні й видимі. І це не тільки різні зайди і місцеві хижаки, що п’ють кров з народу, а передусім носії та поширювачі ідеології космополітизму, лібералізму, марксизму, соціалізму, соціал-демократії і т. п. Усі вони спільно творять ворожу до всього українського систему, навіть будучи етнічними українцями. Потрібно усвідомити, що духовне поневолення є не менш, а востократ більш небезпечним, ніж політичне чи економічне. І той, хто цього не усвідомлює, не є українським націоналістом.

І ще. Потрібно також пам’ятати, що влада і чиновник - це різні поняття. Реальна влада не обов’язково тотожна з мандатом чи портфелем. Саме тієї влади, про яку писав Д.Донцов, яка виражає дух і волю нації і яка реалізовується через національне народовладдя, ми і повинні прагнути. Саме такої, а не іншої влади прагне „Тризуб”. Бо не може лицар бути «пріказчіком» - це огидно його духу. Ми декларуємо принципи існування нашої Організації на засадах лицарства, тому не місце в її лавах торгашам (за сутністю схильним до наживи) та чинушам.

З такого бачення ситуації й повинна випливати наша подальша діяльність. А ставлення до окупантів, методи їх поборювання, стратегія і тактика національно-визвольної боротьби вже давно розроблені й випробувані нашими попередниками. І ми їх добре засвоїли…

Сотник ЯР