Про зло... і про Добро!
Про зло… і про Добро!
Ну що, знову хочеться жерти? Знову будете кричати комусь “Осанна!” та співати “Алілуя!”, а тих, хто не піє в “європейському” чи “загальнолюдському” хорі “алілуйщиків” знову будете ганити, звинувачуючи в усіх смертних та видуманих гріхах? Адже саме так ви поводилися всі останні роки, панове партноменклатурники всіх мастей і кольорів, відтінків та орієнтацій!
Не хочу говорити про ворогів – комуністів, соціалістів, прогресивних соціалістів, соціал-демократів, “регіоналів”, “федералістів” та іншу гидоту, яка робить усе для того, щоб не тільки набити свої кишені награбованими у простого українця грошима, а й ліквідувати українську проблему шляхом ліквідації етнічних українців як нації. Нехай про них говорять наші справи! Бо, як відомо, коли музи мовчать, тоді говорять… більш вагомі аргументи…
Буду говорити про “заклятих друзів”. Бо вартує.
Стільки років одне й те ж! Збираються політично “просунуті” великорозумники навколо якогось дядечка (або тіточки), що має гроші та впливи, приймають його правила гри, забувають про ідеї, які, можливо, колись сповідували або навіть відстоювали, оголошують його святим та починають із захопленням дурити простий люд пустопорожньою балаканиною про “світле майбутнє”, про те, що скоро всі будуть одягнуті, нагодовані та напоєні, що дуже скоро в усіх горбатих зникнуть горби, а всі хворі в один момент стануть абсолютно здоровими, що багаті будуть допомагати бідним, а вовки будуть мирно спати з овечками… Пік цієї партійної демагогії припадає на вибори, коли українців наполегливо переконують, ніби в цій злодійській державі вони таки громадяни (по-їхньому, партійному, електорат), - до того, що в тих вуха від політичної тріскотні пухнуть, радикально збільшуючись до розміру, коли на них зручно розвісити максимальну кількість соціально-економічної “локшини”. І вішають. Переважно успішно. Бо дезорієнтовані люди обирають саме цих “вішателів”.
Так було на всіх попередніх виборах, включно з останніми президентськими. Так, скоріш за все, буде найближчим часом – на виборах до рад усіх рівнів та міських голів. На жаль.
Єдине, що тішить, - завжди так не буде. Бо Господь милостивий і справедливий! А тому є впевненість, що партійні демагоги з усіх кланів – владних і провладних, лівих і правих, центристських і взагалі ніяких – усе більше наближаються до повного краху своїх ілюзій, ніби над українцями можна знущатися вічно.
Обіцяючи людям манну небесну і водночас продукуючи всілякі шахрайські кризи (м’ясні, валютні, бензинові, цукрові тощо), вони тим самим підводять народ до усвідомлення ним хибності такого шляху і до пошуку іншої дороги. Творячи для українців резервацію та брутально топчучи національні права корінного народу, вони підштовхують народ до розуміння тих істин, які озвучують прості хлопці та дівчата з “Тризуба” імені Степана Бандери.
І люди дослухаються до слів національної Правди, переконуються у правоті нового покоління бандерівців. І не тому, що ці молоді люди найсвятіші, найосвіченіші, найрозумніші, - зовсім ні. А тому, що вони єдині несуть у собі той Дух одвічної національної стихії, який провадить українців через цілі тисячоліття. Тому, що не уподібнювалися до політичних пройдисвітів і не видумували нічого такого, що могло б заперечити чи хоч на йоту змінити те, за що боролися наші попередники – оті “лучші люди” української нації: Святослав і Володимир, Хмельницький і Мазепа, Гонта і Залізняк, Шевченко і Франко, Міхновський і Донцов, Балбочан і Чучупака, Коновалець і Мельник, Бандера і Шухевича…
У багатьох колишніх окупантів та колонізаторів і “своїх” яничарів трясуться руки від самої згадки цих славетних імен, не один владоможець прагне стерти в народі Пам’ять про цих шляхетних Велетнів Духу, не один “борзописець” – прислужник та блюдолиз, гладенький, як пляшечка з отрутою, - за рублі, долари чи шекелі опльовує Великі Справи, які залишилися по наших Провідниках, намагається “розкопати” Святі Могили і десакралізувати Минувшину.
Але нічого в них не виходить! Повністю збаранізувати українців не вдається. Бо відколи впала на українську землю перша крапля української крові, пролита в її обороні, відтоді всі покоління українців ідуть на визвольну Війну, відтоді Нація ступила на шлях Воїна. І не зійде вона з нього до кінця світу цього, що б там різі бісові діти не витворяли.
І найкращим підтвердженням цього є сучасне покоління борців – простих смертних, без німбів та крил – “тризубівців. Ми завжди займали власну позицію і не ставали до лав ні різних “влад”, ні різношерстих “опозицій”. Бо ні перші, ні другі не йшли у бій за право Нації на достойне життя Господаря у власній державі. Ми завжди повторювали: “Карфаген має бути знищений!” – Україна має бути українською! Ми ніколи і нікому не збиралися сподобатись, бо ми не долар і не панна. Ми йдемо своєю дорогою боротьби проти світу, князем якого є Сатана, і не збираємося з нього збочувати, як би цього комусь не хотілося. Бо усвідомлюємо, що з нами Бог! А значить, дорога, якою прямуємо, наближає нас до Нього.
Як немає Бога, окрім Святої Трійці, так і немає в українців іншого шляху, окрім шляху Воїна, шляху Національної Революції, шляху безкомпромісної боротьби за вічні цінності – Бога, Україну, Свободу!
Усе інше – від лукавого! Усе інше існує для того, щоб спокусити наївних простаків, потішити Сатану, задовольнити його вірних слуг – хижих зайд на святій українській землі.
І ще.
Якось запорозькі козаки під проводом кошового Івана Сірка зробили черговий вдалий похід на Крим, результатом якого було звільнення тисяч співвітчизників з татарської неволі. На зворотному шляху частина колишніх бранців почала виявляти незадоволення несподіваною свободою. Скиглили та жалкували потатарчені українці, що їхня життєва стабільність дала тріщину. Свої власні – шлункові інтереси заступили їм сонце свободи. Відчув ці настрої бойовий отаман – і дав людям вибір: хто бажає – іде до рідних українських осель, хто ні – повертається у сите рабство. Знайшлося немало тих, що вибрали останнє…
Сірко виконав Божу волю – він наказав молодим козакам вирубати впень цей український непотріб, цих манкуртів та потурнаків, які зреклися Бога та Батьківщини заради мамони. І рубали – з Любов’ю та сльозами на очах. Множення ганьби і гріха було зупинено: Справедливість та Милосердя взяли гору!
Так було, і так має бути. Усім треба давати шанс. Але ті, що вибирають сатанинське і підштовхують до цього інших, мають один шлях – до пекла. Альтернативи немає!
Так – переможемо. І хай допоможе нам Бог!
Слава Україні! Героям Слава!
Полковник Дмитро ЯРОШ, м. Кам’янське Січеславського краю
31.08.2005 р. Б.