Доповідь Голови Центрального Проводу полковника Яроша

ДОПОВІДЬ

ГОЛОВИ ЦЕНТРАЛЬНОГО ПРОВОДУ ПОЛКОВНИКА ЯРОША

Волею обставин я прийняв керівництво нашою Організацією в січні цього року. Не думав, що мені доведеться другий раз увійти в ту саму річку. Але я завжди намагався бути дисциплінованим членом Організації, і коли виникла потреба, я очолив “Тризуб” - другий раз у своєму житті.

Зрозуміло, якщо зіставляти мій перший термін керівництва і другий, то це просто не до порівняння. Тут друг Провідник говорив про силу Організації, про її складові. Усе це - абсолютна правда, і я не уявляю собі 1996 чи, наприклад, 1997 рік, щоб я в організації мав стільки побратимів, які були б на тому рівні, на якому ви є у своєму розвитку зараз, - і в ідейному, і в керівному, і в організаційному, у будь-якому плані. Тобто, є чистою правдою, що “Тризуб” ще ніколи не був настільки сильним, як він є сьогодні.

Пригадую, як ми починали розбудовувати “Тризуб” і діяти. Тепер згадую з жахом і сміхом ті помилки, які часто виникали через те, що бракувало досвіду. І ми наривались, наривались часто так, що потім не могли дати здачі, коли нас починали бити. Це відбувалося скрізь і всюди – і на Західній, і на Східній Україні, і в різних площинах. І це - незважаючи навіть на те, що на той час ми були все ж таки не окремою організацією, а діяли за “теорією птаха”, головою якого був Провід ОУН, а крилами – КУН і “Тризуб”.

Зараз ми діємо як вузько функціональна організація, діємо самі, але при тому всьому діяти набагато легше. Бо, знов-таки, пригадую, як було тоді. Наприклад, кримська акція. Півсотні бандерівців увійшло в Крим. ОРТ кричить, РТР кричить, тобто вороги кричать у засобах масової інформації про наш похід. Ми робимо відмінні напрацювання по всіх середовищах кримських татарів, бо вони так само не є однорідними. Робимо ті напрацювання, віддаємо їх структурі, якій підпорядковуємось, тобто Проводу ОУН. І все губиться, уся наша робота марнується. А в політиці – це ще й втрата довіри до нас. І ми змогли відновити цю справу тільки тепер. Десять років втрачених можливостей на конкретному напрямку діяльності…

Тепер ситуація інша. Тепер ми розраховуємо тільки на власні сили своєї Організації, у тому числі і в політиці. А коли розраховуєш тільки на себе, тоді хай і не легше, зате набагато надійніше.

Ще один аспект. Так, за останні роки виникало багато проблем, і це зрозуміло. Коли Організація змушена, окрім своє головної боротьби, роками вести затяжні, окопні, часто ар’єргардні бої, то зрозуміло, що виникає багато проблем, і проблем у першу чергу морально-психологічних. То ж і клімат в Організації залишав бажати кращого. Але як тільки нам вдалося відновити системну роботу, активізувати націозахисну, вишкільну діяльність тощо, відразу ті проблеми зникли. А це говорить про штучність, про зовнішню зумовленість цих проблем і про те, що ядро нашої Організації є здоровим і дієздатним. Показали це і ті передзборові зустрічі, які я проводив і на яких ми дуже багато питань обговорили і вирішили. І видно було, що провідний актив здатен підпорядковувати свої особисті інтереси інтересам Організації, інтересам Справи, інтересам України. І коли маємо в тактиці якісь різні підходи, коли ці погляди стикаються у процесі дискусії, – усе нормально, усе вирішується з позицій нашої Ідеї. І це так само дуже великий плюс у нашій Організації.

Коли я вдруге став керівником “Тризуба”, відповідно головним своїм завданням поставив розбудову організаційних структур - і географічно, і кількісно. Та в першу чергу ми взяли курс на географічну розбудову, бо чим більша наша мережа по Україні, тим більше це додає впевненості у власних силах керівникам, де б вони не знаходилися. А це – відчутний стимул до організаційної діяльності. Другим завданням було ліквідувати своєрідний конфлікт поколінь в Організації. і піти все ж таки шляхом омолодження кадрів. Бо коли полковник Василь Іванишин готував мене собі на зміну, він говорив: “Націоналізм, революція – це право молодих, і керувати Організацією мають молоді”. І ми, здається, знайшли формулу, яка зробила в “Тризубі” новий паритет сил, становищ і т.д. Була створена Головна Рада Організації з членів-засновників ”Тризуба”. Вона має право вето навіть на рішення Центрального Проводу, і члени-засновники можуть повністю реалізовувати себе в межах Головної Ради, бо це структура, яка ще й забезпечує діяльність керівників підрозділів. У той же час вдалося провести кардинальне омолодження Центрального Проводу, по всіх загонах сьогодні реально керують хлопці віком не більше 30-ти років. І це добре, бо це перспектива для росту, це природно для молодіжної організації.

У всіх вистачає завдань, у всіх вистачає роботи, аби була наснага, аби був вогонь в очах наших хлопців. І це - найважливіше. А такий вогник у декого вже починав затухати. Нам справді було дуже важко, бо доводилось виступати проти цілого світу, навіть діяти всупереч волі обдуреного народу, за кращу долю якого ми боремось. Але така доля людей Ідеї. І не випадково в молитві мексиканських націоналістів є такі слова: “Допоможи мені, Боже, боротися за інтереси моєї нації навіть проти волі моєї нації”. Ми вистояли, ми склали цей екзамен на зрілість і стійкість.

І я бачу, відчуваю, що зараз цей вогник революційного завзяття знову з’являється в очах у хлопців. Більше того, до нас повертаються ті, що свого часу, зокрема на виборах, відійшли від нас.

Коли людина визнає свої помилки, визнає нашу правоту, - у цьому щось таки є. Так було після “касетної кризи” 2001 року, після парламентських виборів 2002 року, так є тепер, після президентських виборів. І це досягнення кожного з тут присутніх і тих хлопців, які зараз поза межами цього імпровізованого залу. Ми переконані у своїй правоті і правоті тої Справи, якою займаємося і безальтернативність якої для українця кожного разу підтверджує час. На цьому ґрунтується наша віра, з цієї віри постає наша боротьба. Цим горимо ми самі, цим запалюємо інших, цим повертаємо заблуканих на шлях служіння нації.

Дошкульною, я б сказав, навіть психологічною, є для мене проблема фінансування. Я вже думав, що в історію “Тризуба” ввійду як “Дмитро Бідний”, який геть ніколи грошей не має і збирається діяти на одному ентузіазмі хлопців. Зараз, знову ж таки, думаю, за волею Божою, бо важко знайти якесь інше пояснення, нам вдалося на певний час налагодити скромне, але стабільне фінансування. Не знаю, на скільки, але дякувати Богу й за це. Бо ми як вовки: діємо завжди, а харчуємось принагідно. Безгрошів’я нас ніколи не зупиняє, але ефективність нашої роботи при цьому, звичайно, знижується.

Ухвалою провідного активу Організації було вирішено підтримати на виборах-2006 партію Богдана Бойка. Ми співпрацювали з ним під час попередньої кампанії, і ця співпраця була паритетною і взаємовигідною. Він нас не кидає, і ми, відповідно, не кидаємо його. Робота почалася, і поки що іде нормально. Є пропозиції від нього і для наших низових осередків, що відкриває перед ними привабливі перспективи. Але це не знімає питання самофінансування. Ми з вами робимо в українській політиці те, чого не може і не робить ніхто інший. І ця робота мусить продовжуватися – і під час, і після виборів. А тому кожен із нас мусить постійно шукати нові джерела забезпечення цієї роботи.

На моє глибоке переконання, “Тризуб” імені Бандери є на сьогоднішній день первинною клітиною націоналістичного руху. Бо говорити про те, що сьогодні існує всеохопний, потужний, діяльний націоналістичний рух, на превеликий жаль, ми не можемо. Ті структури, які називають себе націоналістичними, як правило, такими не є. У всякому разі, у боротьбі за УССД вони участі не беруть. Тому “Тризуб” – це є єдина реальна клітина, з якої все і буде відроджуватися. Так я бачу цю ситуацію. І думаю, що в тих організаціях, які називають себе націоналістичними, є люди, які можуть бути націоналістами, які є націоналістами, але проводи цих організацій діють явно не з націоналістичних позицій. Так є.

Ось приклад, щоб не бути голослівним. У травні я звернувся з відкритим листом до націоналістичних організацій і виклав конкретний план, щоб нам не словоблуддям, а спільною діяльністю займатися. Відгуків від проводів, окрім ОУН мельниківської, не надійшло й досі. Із проводу ОУН революційної навіть не подзвонили. У проводу КУНу – манія величі у збоченій формі: мабуть, газу нанюхались і витають десь у хмарах. Вони чомусь переконані, що справді здолають процентний бар’єр і всі засядуть у парламенті, тому в них одна позиція: “Хто хоче бути з КУНом, той вступає в КУН.” Усе, більше ніякої розмови не може бути.

І все ж я, як керівник Організації, і надалі готовий говорити з будь-ким. Але знову ж таки мене цікавить не базікання про Справу, а творення Справи. Із цих позицій і будемо вести переговори. У нас ціла купа роботи, і ми готові поділитися з будь-ким цією роботою.

Чому ми з Богданом Бойком? Такі питання завжди виникали і виникають. Я зараз не буду заглиблюватися в цю тему, бо сказано вже багато і, зрештою, є рішення Організації. Скажу таке: націоналізм – це національна революція, національна революція – це націоналізм. Це речі, які не можна роз’єднувати. Бо тільки революційним шляхом можна здобути національну державу. Богдан Бойко нам допомагав і допомагає діяти в ім’я цієї революцію. І це в нашому ставленні до нього є визначальним.

Як ви знаєте, ще в минулому році на конференції було прийнято рішення, що “Тризуб”, окрім трьох завдань, бере на себе ще й четверту функцію – політичну. І тому, відповідно, виникало таке питання, як висування кандидатів у депутати різних рівні. На передзборовій зустрічі це питання було обговорено, і висновки наступні. Для здобуття УССД можна використовувати різні засоби. І якщо нам необхідно висунути наших хлопців в які-небудь ради або послати на яку-небудь державну посаду, ми можемо це робити. Але для того, щоб уберегти “Тризуб” від політичної кон’юнктурщини, щоб не порушити все те, що будувалося нами стільки років, було рекомендовано Збору прийняти рішення про те, що будь-яка людина, яке йде на таку роботу, припиняє офіційне членство в “Тризубі” імені Степана Бандери. Тобто це, на мій погляд, визначальний пункт для того, щоб зберегти ті принципи, які ми закладали з самого початку нашої діяльності.

Діяльність референтур.

За цей час вдалося налагодити роботу декількох референтур. Передусім це політична референтура. Тут маємо відчутні досягнення, зокрема випуск нашого друкованого органу - “Бандерівця”, зараз готуємо його електронний варіант. Це суттєво, бо мені постійно надходять відгуки і запити про наші публікації з різних регіонів, у тому числі з Москви. Люди просять надсилати їм “Бандерівець”, готові його розповсюджувати, хочуть прилучитися до нашої Справи та Організації. От останнє таке повідомлення щойно одержав із Нової Каховки. А це означає, що концепція нашої газети є правильною. Зрозуміло, що це заслуга перш за все політичної референтури та її керівника підполковника Вітра.

Активно працює спортивна референтура, незважаючи на те, що її керівник підполковник Гатило нещодавно постраждав в аварії. Він діє в режимі максимальної автономії й успішно розбудовує свою структуру в різних напрямах, усвідомлюючи ту важливу роль, яку ця референтура відіграє в нашому організаційному житті. Тому я можу сказати, що діяльність спортивної референтури розвивається у правильному напрямку, що вона іде так, як має іти.

Успішно діє і система захисту Організації.

Є у нас референтура, яку я, мабуть, найбільше не люблю і ганяю. Це оргкадрова референтура на чолі з моїм першим заступником майором Соколом. Незважаючи на щойно сказане, мушу визнати, що хлопці попрацювали за ці півроку дуже добре. Чесно кажучи, я не розраховував, що в стількох областях ми так грунтовно зачепимося. Географічно ми зараз виросли десь у два рази.

І в регіонах хлопці попрацювали теж непогано. От нещодавно я був на волинському вишколі. Я побачив там справжню команду. Так, ще не вишколених, ще без відповідних знань і навиків, але зате з бажанням діяти, із вогнем в очах. Це мені дуже потішило серце, бо на могилі славної пам’яті нашого побратима й особистого друга підполковника Богдана Климчука я дав слово честі, що на Волині команда “Тризуба” буде. І вона є.

Активно працюють хлопці на Рівненщині, на Житомирщині, у Галичині. Цієї осені наші структури в Галичині мають можливість зробити суттєвий ривок, отримати друге дихання. Це залежить від керівного складу - від того вогню, який є в серці кожного з них. Звичайно, тут знову будуть наїзди на вас, знову будуть говорити про Бойка як про ворога і т.ін. Я це усвідомлюю і розумію, а тому особливо ціную те, що хлопці не злякалися цього і прийняли рішення: “Так, треба йти з Богданом”. А раз є осмислене і тверде рішення, то є впевненість, що витримаємо і це, - не таке витримували.

Майбутнє організації я бачу тільки в збільшенні сил Організації на всіх відтинках, на всіх рівнях. Колись друг Полковник мене вчив: “Дмитре, коли Організації дуже добре – треба розбудовувати Організацію. Коли Організації дуже погано – треба розбудовувати Організацію. Це єдиний рецепт від тих хвороб, які виникають чи то від добра, чи від поганого стану”. Тому найближче майбутнє організації – це розбудова, розбудова і розбудова наших структур. Це є визначальним, це є найголовнішим.

Ми конкретизували завдання і функціональні обов’язки членства всіх рівнів – шеренгових, чотових, ройових і т.д. Головний функціональний обов’язок кожного – залучати і задіювати наших нових членів та симпатиків до організованого націоналістичного руху, основним репрезентантом якого на сьогоднішній день є “Тризуб” імені Степана Бандери.

Знаю, що останнє твердження бісить багатьох членів інших організацій, які називають себе націоналістичними. Але так є, і свідчать про це не наші слова, а наші діла. Їхні, до речі, свідчать теж, але про цілком протилежне. Паразитувати на славі наших попередників і торгувати нею та собою на кожних виборах – це, погодьтеся, таки не націоналізм.

Коли я називаю “Тризуб” єдиним репрезентантом сучасного організованого націоналістичного руху, то згадую 1994-1995 роки: тоді ми й уявити не могли, що так буде. Просто не вкладалося в голову. Та й не для того творилися “організація людей розумової праці”, а для вправляння розуму всяким антиукраїнським шавкам. А тут такі завдання… І взялися ми за них не з кон’юнктурних міркувань, а тому, що угодовсько-ренегатська політика різних “чолових діячів” завела націоналістичний рух у глухий кут.

Тому розбудова Організації – це, за великим рахунком, прискорення виходу організованого націоналізму із затяжної кризи, розгортання широкомасштабної боротьби за звільнення українського народу із пут внутрішньої окупації, за державність і процвітання української нації.

Процес розбудови “Тризуба” тільки тоді буде ефективним, якщо він буде супроводжуватися зміцненням нашої ідейності, нашої організаційної згуртованості, нашого побратимства. Із перших днів заснування “Тризуба” ми творили тризубівське братство людей, об’єднаних однією метою, одною концепцією нашої боротьби, готових на будь-яку жертву заради цієї мети, заради кожного з побратимів. Це зробило нас Організацією, це зробило нас націоналістами, це зробило нас друзями і братами. Плекаймо цей дух – і в собі, і в “Тризубі”. У ньому – наша сила.

Ми хочемо перемогти, ми можемо перемогти, ми – переможемо! І хай допоможе нам Бог!

Слава Україні! Героям Слава!

*Голова Центрального Проводу ВО “Тризуб” ім. С.Бандери полковник Дмитро ЯРОШ

17.08.2005 р. Б.*