„Духова спадщина Степана Бандери своїм змістом небуденна. Можливо, майбутні історики виявлять, чи Степан Бандера героїкою свого життя, своїми чинами революціонера-націоналіста, лідера визвольної боротьби, а чи своїми ідеями й думками, теорією національно-визвольної революції, своїм вченням більше вплинув на успіх революційної боротьби. Проте, ледве чи можна відділити революціонера чину, організатора й прагматика революції від її теоретика та ідеолога!" Ярослав Стецько Напередодні столітнього ювілею з дня народження Степана Бандери, а зокрема у висліді результатів проекту “Великі українці” значно зріс інтерес суспільства до цієї знакової постаті. Не дивно, що на фоні цього зацікавлення піднявся черговий вал звинувачень і наклепів на Провідника. зловорожі писаки намагаються подати Бандеру як „терориста, бойовика", звинувачуючи його у всіх мислимих і немислимих гріхах. Цікаве явище, до борців за волю свого народу італійця Джузеппе Гарібальді, мексиканця Еміліано Сапати, болівійця Сімона Болівара, болгарина Христо Ботева претензій немає. На образі літературного героя Ліліан Войнич Овода (дуже „ліберального і толерантного" до окупантів) чи повстанця Спартака комуністи намагалися виховувати покоління молоді. Звісно, вони визнані Москвою не „терористами і екстремістами", а борцями за волю, бо не боролися проти Росії. Що ж стосується Степана Бандери, послідовники якого вважали недостатньо неефективними методи збирання підписів під петиціями до Сталіна чи пікетування НКВД… ...