Ми з тобою, Ічкеріє!
Свободу, рівність візьмуть тільки сильні народи. Тільки ті, що не бояться боротьби, що свою свободу скроплять кров’ю ворогів своїх.
М.Міхновський
Стратегічним принципом фронту поневолених націй є засада власних сил і революційної національно-визвольної боротьби на їх підставі.
С.Бандера
“Кожна бомба, яка падає на Чечню, збільшує число моджахедів”.
Шаміль Басаєв
В сьогоднішній війні на Кавказі вирішується не лише питання “бути, чи не бути Чеченській Нації” (від цього власне можна відмахнутися як це роблять ті, з кого нам настійливо рекомендують брати приклад “цивілізовані країни Заходу”). В цій війні вирішується доля Української Нації. Тоді, в 1994-96 роках Чеченська Республіка Ічкерія відволікала імперські сили від України. Маленька Чеченія, спливаючи кров’ю, воювала з московською імперією, і війна ця відбирала стільки сил у наших “східних братів”, що вони не ризикнули відкрити “другий фронт” в Криму. Україна, правда, намагаючись не порушувати “цивілізований етикет”, не втручалась у “внутрішні справи” стратегічного партнера.
Але Чеченія тоді перемогла. Хоча українські ЗМІ, які споживають переважно московську інформацію, а нам видають двічі пережований продукт, казали, що це добра воля – звісно Москви – припинити військові дії. ГУМАНІЗМ, ПАНІМАЄШ!!!
Та, як виявилось, імперська свідомість навіть після того як тобі розбили писок і трохи порахували зуби нікуди не зникає. Призвичаєння до статусу неімперії довгий та важкий процес. Авжеж, ниють старі рани, тобто постійно нагадують про себе колишні частини імперії. Хочеться покерувати, а зась. Фантомний біль, здається, називається. А тут ще й Клінтон. Хоч Мілошевіча й не переміг, але “уважать сєбя заставіл”. А ми – що? Гірші? Та ми їх шапками…
І кидають на Чечню бомби…
Московська імперія оголосила цілу чеченську націю бандитами, а Чеченську Республіку Ічкерія – оплотом тероризму, що його треба стерти з лиця землі. І натравлює на них своє вражене імперською бацилою громадянство, влаштовує “полювання на відьом”, роздуває масовий психоз.
Щоправда, ідея, яку “незалежні” московські ЗМІ витягнули на світ Божий зі свого старого імперського арсеналу – оголосити бандитами цілі народи – відносно лише чеченців застосовувалась Москвою кілька разів. Результат один: чеченці знову й знову йдуть на війну за свою незалежність.
І будуть йти…
До Перемоги!
Бандити! Бандити! Бандити!!!
Скільки раз ми чули це відносно нас – українців. Звідти ж – з Москви. Достойну відповідь дав на це Тарас Шевченко:
Брешеш, людоморе! За святую провду-волю Розбойник не стане, Не розкує закований У ваші кайдани Народ темний, не заріже Лукавого сина, Не розіб’є живе серце За свою країну.
Україна має довгий список злодіянь Москви проти Української Нації. Сучасною мовою ці злодіяння називаються тероризмом, при цьому тероризмом, який є державною політикою впродовж століть.
Починаючи від князя Юрія, якого недаремно прозвали Довгоруким, і його сина Андрія з Боголюбова, князя Суздальського і Володимирського на Клязьмі, Москва через віки пронесла ненависть до Києва й бажання знищити його – душу й серце іншої, відмінної нації.
Усього й не перерахуєш…
Але ми пам’ятаємо.
Боголюбський у 1169 році пограбував Київ, попалив церкви, золото й ікони з яких покрав, багатьох киян повбивав, частину полонив… Та й про ікону Вишгородської Божої Матері, яку він вкрав (вона зараз зветься Володимирською), ми пам’ятаємо.
Пам’ятаємо й оборону Батурина. Меншиков місто спалив, а оборонців знищив. Та й необоронців теж. Всіх. З немовлятами включно. А потім була Полтава і терор проти “мазепинців”.
Скасування Гетьманщини…
Знищення Січі…
Заслання Шевченка в солдати…
“Валуєвські циркуляри” й “емські укази”.
Намагання каструвати українську душу.
Дуже добре пам’ятаємо XX століття – століття тотального терору: голодомори, концтабори, війни, депортації. Нищення української Церкви. Нищення української еліти. Нищення українських Провідників: С.Петлюри, Є.Коновальця, С.Бандери.
Оголошення всієї нації бандитами.
Ні – це не плач. ЦЕ – РАХУНОК.
Рахунок поневоленої нації до окупанта. Подібний рахунок має кожна нація, що хоч колись була поневолена Москвою. І ми мусимо бути готові цей рахунок виставити, щоб в імперії навіть й думки не було робити з Україною будь-що подібне, що вона зараз робить в Чечні. А, якщо все ж таки посуне до нас, то заплатить по цьому рахунку в повній мірі.
Ми ж мусимо бути лише готові.
А сьогодні?
Сьогодні ми з тобою, Ічкеріє!
*Друг “Вірний”
Із статті, яка була написана у 1999 році, але є актуальною і сьогодні.*