Неспокійний Кавказ

Гімн

*Ми народились в ніч, Коли вовки родились, Нам під гарчання левів Давали імена, Нас мати годувала Там де орли гніздились, На хмарах батько вчив Приборкувать коня.

Родились для своїх Вітчизни і народу, За покликом яких Хоробро ми встаєм. З орлами виростали, Цінуємо свободу, Крізь перепони всі Із гордістю ідем.

Розтануть швидше скелі І потечуть свинцем, Ніж ворог нас примусить Здригнутися в бою. Скоріше запалає Сира земля вогнем, Ніж ми зустрінем смерть, Продавши честь свою.

Довіку нас ніхто Не скорить і не схилить. Свободу або смерть Зуміємо здобуть. Хай наші сестри нам Піснями рани зцілять, Нехай кохані очі На подвиги ведуть

Коли здолає голод- Коріння гризти будем, Роса втамує спрагу Як дні настануть грізні. Ми народились в ніч, Коли вовки родились. Ми служимо лиш Богу, Народу і вітчизні.*

Хроніка бойових дій чеченських повстанців на ворожій території

Назрань. В ніч з 21 на 22 червня 2004 р. Б. біля 1000 повстанців захопили на одну ніч владу в Інгушетії, ними повністю контролювалася траса Кавказ і всі великі міста, включаючи Назрань. Зі складів столичного МВС під особистим керівництвом Шаміля Басаєва було вивезено біля 700 автоматів, більш як 800 пістолетів, біля млн. патронів різного калібру та екіпіровка. За офіційними російськими даними в цю ніч армія і міліція втратили 95 людей, сайти чеченських повстанців повідомили про 200 вбитих федератів. Звершивши ранковий намаз в Назранській мечеті, моджахеди Басаєва також несподівано зникли, як і з’явилися.

Беслан. 1 вересня 2004 р. Б. в північно осетинському місті Беслан понад 30 бойовиків захопили школу і взяли в заручники біля 1000 людей, в основному дітей. Владімір Путін, президент Росії, категорично відмовився вести діалог про їх звільнення в обмін на припинення війни в Чечні. Після безуспішних спроб чеченців почати переговори третього вересня спец підрозділи вдалися до штурму із застосуванням важкої техніки та вогнеметів. В результаті кривавої бійні влаштованої федералами, загинуло, за офіційними даними, 331 заручник, частина бойовиків вирвалась.

Махачкала. В ніч з 9 на 10 листопада 2004 р. Б. спроба взяти приступом квартиру з повстанцями закінчилася повним провалом. Був поранений полк. Муслім Дахаєв, призначений напередодні зам міністра МВС Дагестана, загинув ОМОНівець, а польовий командир Расу Макашарипов з повстанцями вийшов в проміжку між штурмами під виглядом співробітників міліції.

Нальчик. Першу резонансну акцію в Нальчику кабардино-балкарський Джаамат Ярмук провів в ніч з 13 на 14 грудня 2004 р. Б. З управління федеральної служби з контролю за оборотом наркотиків на автомобілі «Газель» було вивезено фактично весь арсенал зброї – 79 автоматів, 182 пістолета та десятки тисяч набоїв. Не встигнувши зчинити опір, чотири чергових «наркополіцейських» були розстріляні в підвалі а будівля управління спалена.

Каспійськ. В січні 2005 р. Б. російські спец підрозділи провели в містах Північного Кавказу цілу серію результативних штурмів. 15 січня в Каспійську під час бою з 51-о річним Магомедзагіром Акаєвим загинули полк. Арзум Ільясов, командир Дагестанського СОБРа та два старших лейтенанта. В той же день в Махачкалі потрапили в оточення повстанці Расула Макашарипова. Під час штурму вбито капітана підрозділу Альфа, а два спецназів ця тяжко поранені. Танк зрівняв з землею будинок з бойовиками, але через декілька днів Макашарипов знову вийшов на зв’язок.

Нальчик. Дві доби з 25 по 27 січня продовжувалася в Нальчику облога будинку з бойовиками Джаамата Ярмук. По закінченні операції генерал-лейтенант Хачім Шогенов, міністр внутрішніх справ Кабардино-Балкарії, відрапортував про знищення трьох бойовиків, в тому числі аміра (командира) Ярмука Мусліма Атаєва і 4-х жінок-вахабіток. Чеченські повстанці поставили вимогу видати тіло 6-ти місячної доньки Атаєва. З того часу Кабардино-Балкарський Джаамук вважався зниклим, але події 14 жовтня підтвердили протилежне.

Нальчик. 13 жовтня повстанці атакували будинки три відділа МВС, ФСБ та прокуратури. Протягом дня вони контролювали місто. В результаті нападу за офіційними російськими джерелами загинуло 35 військових і міліціонерів. Федерати змогли взяти Нальчик під свій контроль лиш ввечері наступного дня.

Подані вище події стосувалися тільки Північного Кавказу.

Далі ми дамо хроніку бойових дій на території Росії.

Шоколадний Путін

В той час як Путін культивує в Росії солодку паралельну реальність сама Росія звужується до розмірів сортиру в котрому мочать терористів. Чи сортир розрісся до розмірів Росії?

Путіну поламали кайф. Замість запланованої зустрічі з Машою Шараповой від був змушений терміново запрошувати на побачення літнього лисого чоловіка в однострої і окулярах – першого заступника міністра внутрішніх справ Александра Чєкаліна. Бодро доповідаючи президенту чергову брехню, що в Нальчику все під контролем, міліцейський начальник не міг, просто не наважився, сказати йому головне: «Владімір Владіміровіч, нє ви нє ми давно вже насправді нічого не контролюємо».

Росія стрімко звужується до розмірів сортиру, в котрому наші доблесні спецслужби згідно афористичної вказівки верховного головнокомандуючого мочуть терористів. Чи може сорти розрісся до розмірів Росії? Дистанція між практичними діями і напрямом мозкових зусиль влади з одного боку і реальної ситуації з іншого збільшилась до розмірів безодні. Чи займалася російська влада цей тиждень? У правоохоронних органів була одна задача: сховати від людей Ходорковського. У них вийшло – країна не знає до Ходорковський. Добре працюють, чорт забирай. Пеницітарна (сам президент не годен вимовити це слово) система. В день Нальчика Путін мусив зустрічатися з головою Газпрому Міллєром. Щоб обговорити, як там наш газовий удав буде перетравлювати після того як проковтне занадто жирного кролика Сібнєфть. Рівно за день до Нальчика президент послав в Думу поправку до закону «Об общественной палате», наділивши цей сімулякр громадянського суспільства правом доносиси суди на ЗМІ, порушуючи свободу слова. При цьому державні органи, згідно путінського законопроекту, серед можливих порушників свободи слова не зазначуються зовсім. Нарешті, в день Нальчика провели бутафорську експертизу для мешканців Беслан, щоб довести: «Наші вогнемети Шмель пожеж при стрільбі по дерев’яним будівлям не викликають». І довели. Очевидно є методи.

Всі ці дії - проковтання Сібнєфті ліберальною вежую кремля, зникнення Ходорковського, перетворення лояльної свинарки «общєствєнной палати» в жорстокого чабана ЗМІ, «правільная» експертиза для доказів офіційної версії Беслана – були спрямовані на зміцнення вертикалі влади. Віртуальної вертикалі віртуальної влади, якщо бути точним.

І всі ці дії були абсолютно паралельні по відношенню до реальності – реальністю був Нальчик.

У Нальчика є дві принципові особливості, котрі відрізняють його від попередніх видатних професійних досягнень їхніх стрімко розростаючихся спецслужб – Норд Оста, Назрані, Беслан. По-перше, Нальчик стався, хоча всі про це знали і навіть доповідали, що знають. Військові казали, що ще 11 жовтня взяли під посилену охорону аеропорт Нальчика. Далі брехать не буду. Нехай за мене це зроблять інші. ТАСС від 20:20 московського часу 12 жовтня.

Буквально за 12 годин до нападу бойовиків на місто. Цитую: «В зв’язку зі складними оперативними обставинами і загрозою проведення терактів в Кабардино-Балкарії посилені пости ГІБДД. Спільно з співробітниками управління ГІБДД-МВД республіки несуть службу інспектори дорожньо-патрульних служб інших регіонів південного федерального округу (ЮФО). Про це кореспонденту ІТАР ТАСС повідомила інспектор по зв’язкам з громадськістю УГІБДД-МВД КБР Ольга Ткаченко. «Маршрути патрулювання максимально наближені до об’єктів масового перебування людей і об’єктам життєзабезпечення, проводиться ретельний догляд транспортних засобів, водіїв і пасажирів ДПС і на маршрутах патрулювання» – повідомила Ткаченко. – «окрім того посилено контроль за паркуванням автотранспортних засобів поблизу житлових будівль, шкіл, лікарень, дитячих садків.»

Тобто російська влада прогнила на стільки, що бойовики здатні напасти на столицю формально мирної республіки серед білого дня навіть тоді, коли це, згідно звітів спецслужб, не є для них несподіванкою.

Ще одна особливість Нальчика: це перша настільки масштабна операція бойовиків після відміни прямих виборів губернаторів через Беслан і появи в нашому житті цього ідіотського словосполучення «укрєплєніє вєртікалєй власті». Тільки що, 28 вересня, кремль, всупереч проханням учасників консультацій в Кабардино_балкарії призначити президентом республіки росіянина, призначив кабардинця. З Москви. Бізнесмена. Чи «дав» він кремлівським, чи вони його кандидатуру підібрали методом випадкових чисел, ми не взнаємо ніколи. Але факт лишається фактом. Через рік після Беслана, що скасував в Росії виборних начальників регіонів, що вишикував всіх російських чиновників у фрунт, по вертикалі нічого у владі як не працювало, так і не працює.

Він, звичайно, весь шоколадний, цей ваш Путін. Він знову не «прі дєлах». Ходорковського завезли далеко від Москви. На телеекранах рішучий президент віддає наказ лисому літньому чоловіку в мундирі не випустити чоловіків з Нальчика, якщо вже впустив. Йому все рівно довіряють три чверті «Расіі матушкі». Шоколадний Путін – головна прикраса російської федерації. Тільки торт пахне сортирами, в котрих засіли не домочені терористи. І тільки при владі навіть не хочуть знати, як і чому з мирних мешканців виходять ці самі терористи.

«Наречені Аллаха»

Особи усіх жінок-шахідок що підірвалися в Росії.

Чому ніхто не задумувався над тим, як Росія змогла обігнати увесь світ за кількістю жіночих «живих бомб»?

Біля тридцяти смертниць з «пасками» шахідів за три роки – це забагато навіть для Палестини!

Червень 2000 року Божого. Село Алхан-Кала.

– Сестри, прийшов наш нас, коли вороги вбили майже всіх мужчин, наших братів і чоловіків, тільки нам залишається відомстить за них. Прийшов час коли нам доведеться взятися за зброю і йти захищати свій дім, від тих, хто приніс в наші хати смерть. І якщо заради цього нам доведеться стати шахідом на шляхах Аллаха, ми не зупинемося. Аллаху Акбар.

Підрив блок-поста військовослужбовців федерального угрупування військ в Чеченській Республіці Ічкерія.

29 листопада 2001 р. Б. Айза Газуєва. Підрив військової комендатури в Урус-Мартані. Загибель військового коменданта з охороною.

2 лютого 2003 р.Б. Норд-Ост.

Райман Курбанова, Коку і Айман Хаджиєви, Секімат (Зара) Алієва, Асет Гішлуркаєва, Малина Мутаєва, Зарета Байракова, Луіза Бакаєва, Хадчат Ганієва, Зура Біциєва, Марина Бісултанова, Ліана Хусенова, Заіра Юпаєва, Мадіна Дугаєва, Марлям (Зура) Маршугова, Есіра Віталієва.

5 липня 2003 р.Б. Москва, Тушино.

Зуліхан Еліханжиєва і Маріам Шаріпова. Теракт на рок-концерті.

Після приходу Путіна до влади в Росії і початку другої Чеченської війни, котра проводилася з жорстокістю і цинізмом з боку федеральних сил по відношенню до чеченців, що можна порівняти з політикою геноциду Гітлера чеченський народ змушений був застосувати весь арсенал захисту. В цій жорстокій боротьбі навіть жінки взяли зброю в руки для того, щоби протистояти окупантам. Росія намагається видати цю боротьбу за релігійний фанатизм, за нарковійну, кланову війну, а також внутрішньо-чеченські розборки. Але насправді – це є національно-визвольна боротьба чеченського народу за свою незалежність.

Жорстокість і непримиренність цієї боротьби з боку Росії можна пояснити не тільки імперською сутністю Москви, але і розумінням сучасного керівництва РФ того, що Ічкерія є початком розвалу Російської Федерації, бо після Північного Кавказу неодмінно буде Татарстан, Башкортостан, Кубань, Дон, Терек і всі національні окраїни.

Ми – українські націоналісти солідаризуємося з боротьбою чеченського народу за свою незалежність.

Бо нашим гаслом є Свобода народам – Свобода людині!

Полум’я Джихаду Палає на Поволжі та Уралі

Ситуація у Росії давно вже вийшла з-під контролю кривавих путінських посіпак. Усьому світові відомо, що спротив злочинному режиму давно вийшов за межі Чечні. Про це красномовно свідчать героїчні операціїї моджахедів на Північному Кавказі та прилеглих реґіонах. Але самою сутністю Росії є гноблення інших народів, загарбання чужих земель, безжальна економічна експлуатація чужої власності, усе це супроводжується облудними балачками про історичну місію «великого російського народу».

Тож не дивно, що така політика визиску і грабунку, політика намагання знищити поневолені народи та запровадити на всіх рівнях ідеологію відвертого російського шовінізму викликала належний спротив та відсіч. Мусульманські народи, землі яких загарбано росіянами, об’єдналися під проводом аміра усіх моджахедів Докки Умарова та почали Джихад на усій окупованій території. Головною метою є повне визволення усіх Ісламських земель з-під російського гніту та створення держави з Шаріатською формою правління. Слід зазначити, що до цієї боротьби активно долучаються і представники інших народів, бажаючи за будь-яку ціну звільнитися від московського ярма.

Усі ці події старанно замовчуються відданою кривавому виродку Путіну пресою, так само і Заходом, котрий висвітлює лише те, що йому вигідно (можемо згадати інформаційне висвітлення подій під час українського Голодомору). Український читач не отримує правдиву інформацію про події у «Росії», оскільки місцеві зрадники та запроданці, за активної підтримки своїх кремлівських хазяїв, намагаються знову затягти Україну до імперіалістичної в’язниці. Тож пропонуємо вашій увазі короткий огляд подій на Поволжі та Уралі за друге півріччя 2006 року…

Поволжський та Уральський фронти було відкрито 8 липня 2006 року відповідними указами Головного Аміра усіх моджахедів, Президента ЧРІ, Докки Умарова. В указі №108 сказано, що обидва фронти було утворено «у зв’язку з необхідністю нарощування зусиль з протидії військовій агресії Росії, розширенням зони бойових дій та виконанням важливих військово-політичних завдань…»

Командуючим Поволжським фронтом було призначено аміра Джундуллаха; Уральським – аміра Асадуллаха, котрі на даний момент продовжують виконувати свої обов’язки.

Моджахедам доводиться діяти у вкрай несприятливих умовах, підпільно будувати структуру фронтів, одночасно проводячи просвітницьку діяльність серед населення, але Милістю Аллага, російським окупантам було завдано відчутних ударів; сила і міць спротиву постійно зростають.

Навіть офіційна Москва визнала проведення 214 диверсійних операцій за вказаний термін. Зокрема, 51 диверсія відбулася у Саратовській області, 36 – у Пермській, 17 – в Удмуртії, 14 – в Татарстані, Башкортостані - 55. Насправді ж було здійснено набагато більше операцій, зліквідовано значну кількість московських зайд.

Ще у жовтні 2006, окупанти скаржилися у своїх ЗМІ: «Вцілому оперативний стан на території реґіону з протидії тероризму та екстремізму залишається складним».

Навіть кривавий виплодок, мерзенний московський головач Патрушев змушений був визнати реальність бойових операцій у вказаному реґіоні. Цей нікчемний покидьок сказав агенству Інтерфакс таке: «Терористи готують диверсії на гідротехнічних спорудах Росії. Небезпека є цілком реальною». Московський садист навіть назвав цілі диверсантів – «гідротехнічні споруди Волгоградського водосховища та Цімлянського гідровузла Ростовської області, а також об’єкти гідроенергетики Саратовської області та Дагестану».

Але, без сумніву, найгучнішою бойовою операцією моджахедів на цих теренах була диверсія на газогоні «Азія-Центр», під Волгоградом, що сталася 28 вересня 2006 року. Окупантам було завдано великих матеріальних збитків.

З цього приводу командувач Поволжським фронтом, амір Джундуллах (Абдурахман Камалуддін) заявив: «У ніч на 28 вересня диверсійна група моджахедів ПФ здійснила удар по енергетичним комунікаціям Росії, а саме – по газогону «Азія-Центр». Милістю Аллаxа диверсійна операція була вдалою. Газогін виведено з ладу. Ми заявляємо, що енергетичні комунікації Росії є нашими постійними військовими цілями».

Більш детальна інформація з цього приводу розміщена на інформаційному порталі «Кавказ Центр».

Ми можемо зробити висновок, що Божою Милістю наближається час, коли Росії доведеться відповідати за всі скоєні злочини, а її територія повернеться до своїх історичних меж. Об’єднавши зусилля, усім об’єктам імперіалістичної московської агресії слід спільно виступити проти історичного ворога всього прогресивного людства!

Алі Бекхан, співробітник КЦ