Стріляють...

Кореспондент латиської газети “ВЄСТІ” побував в Ірландії, де знов лунають постріли.

Варто було кореспондентові “ВЄСТЄЙ” відправитися в офіс Ірландської республіканської армії (ІРА), розташований в серці Дубліна, як на півночі Смарагдового острова бойовики спочатку розстріляли англійських військових, а потім убили поліцейського. Це в Латвії поки що на життя в умовах кризи реагують, максимум — закидаючи будівлю парламенту сирими яйцями. А в Ірландії, союзній сестричці з ЄС, багато хто вважає, що є більш дієвий спосіб домовлятися з владою. Тому і стріляють, і висаджують у повітря.

Сезон полювання

Ірландський видавець російської “Нашей газети” і латиської Sveiks! Сєргєй ТАРУТІН, який і покликав автора в гості на “смарагдовий острів”, сказав:

— У нас в ЗМІ вже обговорюють питання про те, що цього року пройде відразу декілька виборів: у червні — в Європарламент і в місцеві ради, а восени буде переголосування за Лісабонський договір. І швидше за все, тоді ж відбудуться дострокові вибори до парламенту країни, адже можна з упевненістю прогнозувати: після того, як в Ірландії відстріляють англійських солдатів, візьмуться за міністрів, — відмічає Сєргєй.

Ірландці — народ конкретний, наприклад, на півночі до цих пір у багатьох удома залишилася зброя ще з часів руху опору — могутніх боїв ІРА. Тому, якщо ірландська і англійська влада не вирішать проблему кризи (але ж і не вирішать!), то постріли лунатимуть на острові часто.

З одного боку — цього бояться, з іншого — багато хто в Ірландії симпатизує ІРА, яка до цього дня виступає за об’єднання Півночі і Півдня острова і повну незалежність від англійців. І у лідера політичного крила ІРА, партії “Шин Фейн” (у перекладі з ірландської, гаельської — “Ми самі”), Джері Адамса є реальний шанс перемогти на парламентських виборах, додатково він виступає і проти Лісабонського договору. А інші політики давно стоять впоперек горла більшій частині населення острова.

Не ви стріляли?

Зараз обличчя Джері Адамса не помітити в Ірландії складно: у ЗМІ постійно з’являється, з плакатів на огорожах і стінах будівель посміхається, з обкладинок книг дивиться строго. За співпрацю з ІРА він у 1972–му сидів на Maidstone — британському судні-в’язниці , яка прославилася звірствами охорони. Потім він був знов арештований і 4 роки сидів за гратами без вироку суду. Його свояка убили британські солдати, брата застрелили англійські спецназівці, дружина і син дивом врятувалися під час бомбової атаки будинку, а самого Адамса в Белфасті прошив чергою з автомата один бойовик із “загону смерті”. У 1983–м Адамса вибрали лідером “Шин Фейн” і парламентським міністром від Західного Белфаста, але останнє місце він зайняти відмовився: треба було приносити клятву королеві Великобританії.

Хоча зараз Адамс і взагалі “Шин Фейн” всіляко прагнуть показати світу, що з минулим зав’язано, а попереду — велика політика. Про те, що Адамс був лідером загонів бойовиків, сам він перед ЗМІ не говорить — табу, і слово “IRA” прагне не вимовляти поряд з журналістами. Але ірландці все це розуміють і не звинувачують.

І треба ж було авторові цих рядків приїхати до Ірландії в самий розпал подій — наступного дня після того, як бойовики “Справжньої ІРА” напали на британську військову базу! Англійські сапери, що готувалися до відправки в Афган, вийшли за браму бази, щоб забрати замовлення у рознощиків піци, і тут бійці ІРА, що зачаїлися в припаркованій неподалеку машині, відкрили вогонь.

У всіх ЗМІ тільки і обговорювали, що після довгого затишшя ІРА знову про себе нагадала. Міністр у справах Північної Ірландії, один з колишніх лідерів ІРА Мартін Макгіннесс заявив в ЗМІ: ніхто не має права відновлювати війну! А лідер “Шин Фейн” мовчав 14 годин і тільки потім стримано заявив: мовляв, такі акції безперспективні. Наступного дня на півночі застрелили поліцейського, знову ж таки — бійці з ІРА. А через два дні бойовики “Справжньої ІРА” провезли на Північ крупний вибуховий пристрій. Інформація про це поступила від британської розвідки Мі–5.

“Я ненавиджу Тетчер!”

Чи не зайти в гості до офісу ІРА, вірніше — партії “Шин Фейн”, який розташований в центрі Дубліна і є відправним пунктом для популярних туристичних екскурсій “по місцях опору”? Та і двері офісу — поряд з входом в знаменитий магазин-музей ІРА, де можна купити “бойові сувеніри”.

У магазині кореспондент “ВЄСТЄЙ” спробував було поговорити з продавцем про події на півночі, але той лише розвів руками: “Я тільки торгую. Не хочете ось кухлі купити?” Непогані такі кухлі з написами “Я феніанський втродок, що не розкаявся!”, “Я до сих пір ненавиджу Тетчер!” Поряд висіла байка з емблемою руху Fenian, який виник в кінці 1850–х і отримав широку підтримку на “смарагдовому острові” для проведення програми збройної боротьби за незалежну Ірландію. “Чому така ж емблема у пива “Гіннес”?” — запитав у продавця, який, відповідаючи, аж розцвів: “Компанія “Гіннес” вкрала емблему патріотів Ірландії!”, а потім продав мені майку з логотипом IRA із знижкою.

На полицях були розставлені книги — всі, присвячені руху опору, спільній боротьбі ІРА і ЕТА. А ось плакат із зображенням Бобі Сендса — лідера голодування за надання статусу політв’язнів у в’язниці Мейз в 1981–м. Учасники голодування відмовлялися носити тюремний одяг для звичайних злочинців, не стриглися і ходили, замотавшись в ковдри. На поличках стояли диски з фільмами “про ІРА”: “Голод” — про згадані події у в’язниці, який показували на кінофестивалі в Каннах, “Вітер, що здригає ячмінь” режисера Кена Лоуча, який отримав Золоту пальмову гілку в Каннах, чим була дуже незадоволена англійська влада.

За півціни продавалися альбоми групи Wolfe tones. Відмінна команда, пісні якої звучать удома і у вашого автора. Гурт поважають по всій Ірландії, але на півночі її слухають тихо, щоб не привертати уваги поліції і не лякати англійців. Музичні мотиви команди — кельтські, а слова присвячені ірландському опору.

За 15 євро була табличка, яку нерідко вішають на будинках острова, — United Ireland 32: саме стільки графств було б в єдиній Ірландії, але частина з них — на півночі. А особливо популярний серед покупців відомий портрет Ернесто Че Гевари — де він анфас і в береті з зіркою. Його по фотографії створив ірландський графік Джим Фітцпатрік, котрий поважає ІРА. До речі, отець знаменитого героя Латинської Америки носив прізвище Гевара Лінч, і бабуся Че була уродженкою Смарагдового острова.

Ігри патріотів

Двері офісу “Шин Фейн” були закриті наглухо, на вікнах висіли щільні завіси. Стукав я досить довго, поки, нарешті, дверей не розкрив вогненно-рудий ірландець. На питання відповідати не побажав, якось підозріло підморгнув людині, що стояла ззаду, і зробив тому жест, який, якщо судити по фільмах, означає: опусти ствол!

Вже потім знайомі розповіли мені: зараз “Шин Фейн” старається зайвий раз не світитися “без приводу”, щоб перемогти на всіх виборах і увійти до влади. А далі. Є така мудрість: “Ірландці живуть довго і все пам’ятають!” У Белфасті до цих пір багато магазинчиків відмічено знаками, що вони під прикриттям ІРА. А поліцейські ділянки охороняються особливо ретельно, на вулицях можна побачити і броньовики. На півночі виросло ціле покоління людей, які з 16 років перебували в ІРА, і зараз, окрім як воювати, нічого до ладу не уміють. Стріляють вони влучно, тому поліцейські вважають за краще поводитися тихо.

На півночі проводять для всіх охочих екскурсії таксисти, що сидять за кермом характерних чорних авто: показують будинки, де жили і потрапляли під обстріл лідери ІРА, возять по вулицях, де велися бойові дії, можуть навіть організувати зустріч з кимось з членів руху опору. І місцева поліція цьому ніяк не заважає, не хоче нариватися зайвий раз, додатково, люди у формі прекрасний розуміють, що місцеві, швидше, підтримуватимуть бійців ІРА, ніж їх.

Додатково, Північ тепер активно поповнюється емігрантами з інших країн (зокрема — прибалтійських), які симпатизують ІРА: якщо в ідеї Армії не всі вникають, то культ, створений з руху опору, крутіший за той, що існує навколо убитого Че Гевари. І культ “чіпляє”! У тому ж Белфасті все просякнуте духом ІРА, який багатьом проникає в саму душу, та і девіз “Свобода, братерство!” нашим зрозумілий і приємний.

Слово — за ультра?

Тепер під час кризи по всьому світу активізуються різні рухи, ну а в Ірландії — ІРА. Причому, наші емігранти на “зеленому острові” чудово розуміють, що терористами бійців з ІРА називають лише американці і англійці, а політику Штатів — “жандарма планети” — в світі зараз схвалює все менше людей.

Але що ж таке насправді ІРА? Подивіться американський блокбастер “Власність диявола” з Бредом Пітом і Гаррісоном Фордом в головних ролях. Багато що стане зрозумілим.

З історії ІРА

У Ірландії в XX столітті існувало більше 20 “незаконних збройних формувань”, але католицька ІРА — особливо відома. Все почалося з Пасхального повстання в Дубліні в 1916-му — тоді вперше проголосили Ірландську Республіку. Через 3 роки на півночі виникла і ІРА, яка вибрала тактику міської герильї і партизанської війни в провінції. Сплеск терактів був в Північній Ірландії і Англії після Кривавої неділі 30 січня 1972-го, коли британські солдати розстріляли беззбройну демонстрацію католицьких борців за громадянські права в місті Лондондеррі.

У ІРА був основний почерк: телефонне попередження за 90 хвилин до “великого бум” — начиненого вибухівкою автомобіля. Мішенями ІРА були солдати британської армії, поліцейські і судді, а також — зрадники і протестантські терористи. Одні з найгучніших акцій ІРА: у 1983–м — вибух універсаму в Англії, в 1984–м — замах на прем’єр-міністра Маргарет Тетчер, в 1994–м — обстріл аеропорту Хітроу з мінометів.

ІРА мала фінансове підживлення з США, де живе дуже багато ірландців-емігрантів, що ненавидять Англію за те, що вона окупувала частину країни, причому — найбільш економічно розвинену. У Штатах мало не у всіх пабах стояли карнавки, куди кидали пожертви для ІРА аж до 2005 року.

Літом 2005 року керівництво ІРА випустило офіційний наказ про припинення збройної боротьби і здачу зброї. І тоді заявив про себе уламок загальної ІРА — “Справжня ІРА”, створена Майклом Маккевіттом. “Справжні” проголосили терор, як єдиний спосіб боротьби з англійцями. У 2001-му за допомогою Мі–5 в Дубліні заарештували Маккевітта і засудили до 20 років в’язниці. Але “Справжня ІРА” не розвалилася, і зараз в ній вже декілька сотень бійців.

“Вєсті”.

Відділ моніторингу Міжнародного Антиімперського Фронту (Західний сектор)