Два типи політичного об’єднання: орден і партія

Історія вчить, що держава не може виникнути без дії такого політичного чинника, який може переконати суспільно активну частину народу в необхідності і можливості власної держави, започаткувати й очолити процес державотворення. Ця ж історія виявляє такі основні державотворчі чинники, як монархи, аристократія, шляхта (дворянство), буржуазія, інтелігенція, Церква. На жаль, жодного з них Україна на даний час не має – вони втрачені внаслідок багатосотлітніх окупацій. Витворити їх штучно неможливо, хоч такі спро6и (наївні чи провокативні) робляться.

Але є ще один державотворчий чинник, до творення і діяння якого кожен із нас може і повинен докласти всіх зусиль. Це – Національний Орден – об’єднання однодумців для реалізації української національної ідеї, передусім її політичного змісту і досягнення державності української нації через створення національної Української Соборної Самостійної Держави. Такий орден українці створили ще в 1929 році, і Організація Українських Націоналістів, не маючи ніколи зовнішньо-атрибутивних форм ордену, насправді за принципами внутрішньої організації і політичного функціонування була з перших днів свого існування Національним Орденом.

Для увиразнення відмінності між орденом і партіями, різної їх ролі в суспільстві, подаємо нижче низку тез-зіставлень. Частина з них аж надто виразно проявляється у нинішньому політичному житті України. Інші не такі зримі. Їх виявлення потребує заглиблення в теорію і практику політичного життя, але вони такі ж реальні.

створюються для виборювання влади.

створюється для культивування і реалізації ідеї.

діють у політико-правовому полі, накиненому їм державою (власною чи окупаційною).

сам творить і вибирає найбільш оптимальні форми діяльності.

основним критерієм вважають інтереси організації (добре те, що вигідне для партії).

має основним критерієм добро нації (а не власне чи навіть добро нинішнього покоління).

складають люди одного інтересу (влада), але різного світогляду.

згуртовує людей однієї ідеї, одинакового світогляду.

властива конкуренція в боротьбі за посади, бо чим вища партійна посада, тим більший шанс посісти вищу державну посаду чи мандат.

не знає такої конкуренції, бо тут відсутня кон’юнктура, а кожний член ордену зацікавлений у зростанні авторитету кожного побратима, бо так зростає авторитет організації, сила її впливу, а отже – успіх справи.

зорієнтовані на проблеми життя нинішнього покоління, чиї інтереси використовують для досягнення своєї мети – влади.

зорієнтований на проблеми буття нації в часі, враховує інтереси “мертвих, і живих, і ненароджених земляків моїх в Україні і не в Україні”.

переконують своє членство і суспільство у тому, що ключ до розв’язання всіх проблем народу – це допомогти їм прийти до влади.

вважає ключовим вирішенням проблеми – державність української нації, створення української національної держави – УССД.

уникають поєднання з іншими організаціями, структурами тощо, шукаючи або підлеглих, або спільників на короткий час.

постійно шукає і об’єднує соратників у боротьбі за реалізацію національної ідеї.

за зміну людей влади як пріоритетний і основний напрям їх політичних зусиль.

– за зміну напрямів і суті діяльності людей влади, за зближення їх політики з національною ідеєю та національними інтересами.

вважають змістом своєї діяльності здобуття максимуму посад і мандатів для своєї організації, тому конкурують з усіма.

не виборює влади для свого членства і керівництва, а змістом своєї діяльності бачить пропаганду і реалізацію української національної ідеї. Саме тому тільки орден може виступати консолідуючим фактором в українському політикумі: він нікому не конкурент, але для всіх опора, включаючи людей влади, що проводять державницьку, а не шкурну політику.

вважають себе опозицією до імпер-шовіністичної п’ятої колони в Україні, тобто ставляться до неї не як до ворогів України, а як до політичних суперників.

вважає імпер-комунізм, російський великодержавний шовінізм, демолібералізм і космополітизм ворожими українській нації.

домагаються зміни людей влади і діють за критерієм: “хай буде й гірший, зате наш”.

підтримує зусилля щодо зміни конкретної людини влади тільки при умові поліпшення функціонування даної посади на користь держави, громади, нації.

вважають людей влади конкурентами, яких треба скомпрометувати, усунути, щоб зайняти їх місця.

вважає всіх, хто набув практичного досвіду державницької діяльності, золотим фондом нації, який обов’язково треба берегти і використовувати в подальшій політичній практиці.

розглядають нинішню державу Україну як реалізацію віковічної мрії народу, закликаючи цю державу зміцнювати, розбудовувати, вдосконалювати парламентськими методами.

трактує нинішню державу Україну як перехідний етап від УРСР до УССД, тобто від московської колонії до національної держави. Водночас національний орден закликає до жертовного захисту держави Україна, оскільки втрата її відкине нас назад в імперське ярмо і перекреслить всі наші мрії та зусилля щодо державності української нації.

намагаються поглибити прірву між владою і народом, щоби своїми кадрами замінити сьогоднішню владу. (Без зміни антинародної політики цієї влади).

розуміє загрозу для держави, яка виникає внаслідок протиставлення “влада-громада” і домагається через свідомих людей влади організувати тиск громади на владу з метою такої зміни політики влади, яка зменшить цю прірву.

, зокрема ті, що вважають себе націоналістичними, бачать вирішення проблеми реалізації ідеології українського націоналізму в тому, щоб націоналістів привести до влади (тобто себе).

вважає головним завданням зближення державної політики з ідеологією українського націоналізму, а участь самих націоналістів у владі – справою вторинною.

вважають, що достатньо їх перемоги для якісної зміни життя народу на краще.

вважає, що зараз жодна партія не зможе не тільки змінити якісно антинародну суть державної політики, але й не зможе стати фактором консолідації всіх національно-державницьких сил, протиставитись двом іншим центрам (колонізаторсько-московському та неоколоніальному прозахідному).

звели політичну боротьбу виключно до парламентських форм, оскільки їх мета – посади, мандати.

– за постійне розширення національного фронту, зростання кількості активних учасників боротьби за українську національну державу, а це вимагає розширення і збагачення арсеналу, форм і методів політичної діяльності.

розглядають молодь як знаряддя для добування собі голосів на виборах, але не більше. Тому і створюють якісь молодіжні резервати (Молода НДП, Молодий Рух, Молода Просвіта, Молодий КУН).

вважає молодь основним загоном, у справі пропаганди та реалізації української національної ідеї в організаційній діяльності. Тому в орденського типу організаціях провідні посади займає молодь, старші ж виконують консультативно-дорадчі функції.

через те зараз обманюють суспільство, що підтримка саме їхнього висуванця на президента ощасливить народ.

закликає використати президентську виборчу кампанію для зближення політики найвищої влади з національною ідеєю українського народу та з його національними інтересами. А вже другорядним для нас є, чи цю націозахисну політику здійснюватиме нинішній чи новий президент.

, щоб здобути собі прихильність голодного народу, орієнтують своє членство і суспільство на соціально-економічну проблематику, наперед знаючи, що ніякого якісного перелому на користь народу за нинішніх обставин не буде.

орієнтує суспільство на боротьбу за українську національну державу – Носія української національної ідеї та захисника національних інтересів. Без вирішення цієї ключової проблеми всі інші ніколи не будуть вирішуватись на користь народу.

повністю зігнорували проблематику національного відродження, переорієнтувалися на соціально-економічну і кадрову проблематику.

вважає проблеми національного відродження ключовими для прирощення національної свідомості суспільства. Бо тільки на цьому ґрунті може вкорінитися ідея української національної держави.

для досягнення своєї мети мусять діяти гласно, публічно, заявляючи про свою позицію щодо тих чи інших суспільних явищ (частіше лише заявляючи, а не діючи).

досягає більшої ефективності діяльності неафішовано (через інші структури чи окремих людей), дбаючи виключно про поширення і реалізацію своєї ідеї, а не про публічне визнання.